Вимирання неандертальців пов’язали з генетичною кризою 100 тис. років тому

Вимирання неандертальців залишається однією з головних загадок палеоантропології. Дослідники розглядають різні версії їхнього зникнення, включаючи кліматичні зміни, конкуренцію з кроманьйонцями та генетичні чинники. Нещодавнє дослідження підтвердило, що значне зниження генетичної різноманітності могло зіграти вирішальну роль у цьому процесі.

Міжнародна група вчених проаналізувала анатомічні особливості внутрішнього вуха неандертальців і їхній генетичний матеріал. Основою дослідження стали викопні рештки з різних місць Європи та Західної Азії. Отримані результати вказують на те, що близько 100 000 років тому популяція неандертальців пережила значний генетичний «пляшковий ефект», тобто різке скорочення кількості особин.

Зокрема, вчені порівняли форму півколових каналів внутрішнього вуха в неандертальських рештках із сучасними людьми. Оскільки розвиток цієї структури контролюється генетично і формується ще до народження, її варіативність відображає рівень загальної генетичної різноманітності виду.

Ключовими для дослідження стали знахідки з хорватського місцеперебування Крапіна (130 000 років тому) та пізніші неандертальські рештки з Франції, Бельгії та Ізраїлю (41 000–64 000 років тому). Аналіз показав, що між цими двома періодами відбулося суттєве зменшення генетичного різноманіття, що вказує на значне скорочення популяції ще до остаточного вимирання близько 40 000 років тому.

Одним з авторів дослідження, опублікованого в Nature Communications, є антрополог Рольф Квам з Бінгемтонського університету в Нью-Йорку. Він пояснює, що зміни у структурі внутрішнього вуха свідчать про глибокі еволюційні процеси, які відбувалися в популяціях неандертальців перед їхнім зникненням.

«Будова внутрішнього вуха суворо контролюється генами, і її зміни відображають рівень загальної генетичної різноманітності. Це робить її ідеальним маркером для аналізу еволюційних зв’язків між видами», — зазначає Квам.

Дослідження не пояснює, що саме спричинило скорочення популяції неандертальців, але вчені припускають кілька можливих факторів. Серед них — глобальні зміни клімату, які могли вплинути на доступність ресурсів, або посилена конкуренція з сучасними людьми.

«Включивши до аналізу рештки з різних географічних регіонів та часових періодів, ми отримали більш повну картину еволюції неандертальців», — пояснює антрополог Мерседес Конде-Вальверде з Університету Алькала в Іспанії.

Особливо разючою виявилася різниця між кістками з Крапіни та пізнішими неандертальцями. У більш давніх зразках рівень генетичної варіативності був вищим, що суперечить попереднім теоріям про раннє зменшення популяції. Замість цього дані вказують на одне масштабне скорочення чисельності, яке сталося безпосередньо перед зникненням виду.

Хоча це дослідження дає нові підказки про еволюцію неандертальців, воно також породжує нові питання. Вчені планують застосувати подібний аналіз до інших зразків, щоб краще зрозуміти, як ці давні люди жили, мігрували та зникли.

«Наше дослідження відкриває новий підхід до оцінки генетичної різноманітності неандертальських популяцій», — підсумовує Квам.