Як бойовий стрес впливає на комбатантів у 2024 році: нові дані

Вчені з України провели унікальне дослідження, яке розкриває, як бойовий стрес впливає на фізичний і психологічний стан комбатантів у різні періоди 2024 року. Аналіз базувався на відкритих даних Генерального штабу Збройних сил України про щоденні втрати противника, включаючи особовий склад, танки, артилерію та броньовані машини. Дослідження показало, що інтенсивність бойових дій та доступність зброї суттєво впливають на рівень стресу, а також на ефективність виконання завдань військовими.

Для аналізу рік поділили на три етапи: початок (січень-квітень), середина (травень-серпень) і кінець (вересень-грудень). Використовуючи статистичні методи, зокрема кластерний і факторний аналіз, дослідники виокремили два основні чинники, які формують стрес. Перший пов’язаний із наступальною активністю ворога — втратами особового складу, автомобілів, безпілотників і артилерії. Другий стосується спроможності протистояти важкій техніці противника, зокрема танкам і броньованим машинам. Ці два фактори разом пояснюють понад половину варіацій у даних про втрати.

Результати показали, що 2024 рік можна поділити на три різні періоди за характером бойового стресу. У першому кластері, який охоплює 34% днів року і переважно припадає на початок 2024-го, спостерігалися найнижчі втрати ворога. Це пов’язують із нестачею зброї та боєприпасів у Збройних силах України через зменшення зовнішньої допомоги. Така ситуація призводила до підвищеного стресу серед комбатантів, адже брак ресурсів посилював відчуття вразливості та безпорадності. Другий кластер, що становить 22% днів, характеризується найкращим забезпеченням фронту зброєю. Тут зафіксовано найбільші втрати танків і броньованих машин ворога, що свідчить про ефективне використання техніки та зниження рівня тривожності серед військових. Третій кластер, який охоплює 44% днів і домінує в середині та наприкінці року, відображає середній рівень забезпечення зброєю. У цей період ворог зазнав найбільших втрат особового складу, артилерії та безпілотників, що вказує на інтенсивні бої та стабільніше постачання.

Дослідження підкреслює, що нестача зброї призводить до фізичного виснаження комбатантів через необхідність виконувати більше ручної роботи, наприклад, копати окопи чи транспортувати вантажі. Це також підвищує рівень тривоги, знижує мотивацію та може спричинити емоційну нестабільність, включаючи дратівливість чи апатію. Натомість достатнє забезпечення зброєю зменшує фізичне навантаження, сприяє впевненості у своїх силах і покращує згуртованість підрозділів. Вчені зазначають, що ці умови впливають не лише на психологічний стан, а й на здоров’я: хронічний стрес може викликати проблеми з серцем, травленням чи імунітетом.

Окремо дослідники звернули увагу на співвідношення втрат особового складу до знищеної техніки ворога. У періоди нестачі зброї цей показник був вищим, що вказує на більшу вразливість і меншу ефективність оборони. У часи кращого забезпечення співвідношення знижувалося, демонструючи тактичну перевагу та менші ризики для життя солдатів. Цей аналіз дозволяє оцінити якість підготовки армії, її технічну підтримку та загальні умови конфлікту.

Дослідження також торкається ширшого контексту. Воно спирається на праці світових авторів, таких як Джонатан Шей, який порівнював травми війни з досвідом героїв «Іліади» Гомера, та Дейв Гроссман, який вивчав психологічні бар’єри перед убивством у бою. Ці роботи підтверджують, що стрес залежить не лише від фізичних умов, а й від моральних аспектів, таких як довіра до командування чи втрата побратимів. Українські вчені додають, що сучасні технології, як-от дрони чи артилерія, змінюють сприйняття бою, зменшуючи емоційні наслідки для тих, хто воює на відстані.

Автори наголошують, що отримані дані — лише перший крок. Вони пояснюють лише трохи більше як половина варіацій у втратах ворога, а решта залежить від факторів, які потребують додаткового вивчення, наприклад, типу бойових дій чи індивідуальних особливостей солдатів. У майбутньому планується детальніше дослідити психофізіологічні реакції комбатантів, щоб розробити рекомендації для підтримки їхньої боєздатності.

Дослідження провели Валерій Кальниш, Андрій Швець та Ігор Трінька з Української військово-медичної академії в Києві, а також Антоніна Нагорна з Інституту медицини праці імені Юрія Кундієва Національної академії медичних наук України. Робота опублікована в «Українському журналі військової медицини» за перший квартал 2025 року.