Якість життя впливає на тривалість життя та смертність від раку

Українські вчені Ельміра Лібанова та Олександр Гладун з Інституту демографії та проблем якості життя НАН України провели ґрунтовне дослідження, опубліковане в журналі Experimental Oncology у 2024 році, яке розкриває зв’язок між якістю життя населення, тривалістю життя та смертністю від онкологічних захворювань. Аналіз базується на даних 2022 року від міжнародних організацій, зокрема ООН, Всесвітнього банку, ВООЗ, а також бази даних Human Mortality Database та Державної служби статистики України. Дослідження охопило 193 країни, застосовуючи статистичні методи, зокрема кореляційно-регресійний аналіз, для оцінки взаємозв’язків між ключовими показниками.

Одним із центральних висновків стало підтвердження прямого зв’язку між тривалістю життя при народженні та рівнем освіти й доходів. На основі даних UNDP за 2022 рік вчені побудували регресійну модель, яка показала, що середня кількість років навчання корелює з тривалістю життя за лінійним законом: кожні додаткові 1,75 року освіти підвищують очікувану тривалість життя приблизно на рік (коефіцієнт детермінації R² = 0,5148). Ще тісніший зв’язок виявлено між валовим національним доходом на душу населення (у доларах за паритетом купівельної спроможності) та тривалістю життя: тут залежність описується логарифмічною кривою з R² = 0,7093. Разом ці два фактори пояснюють близько двох третин варіацій тривалості життя (R² = 0,6450).

Дослідники пояснюють, що в країнах із вищим рівнем добробуту та освіченості люди мають кращий доступ до медичних послуг, якісного харчування, безпечнішого середовища та здорового способу життя, що зменшує передчасну смертність. Наприклад, у країнах із високим ВНД (як-от Японія з 44 350 доларів чи Швеція з 58 960 доларів) тривалість життя сягає 84,4 та 82,5 року відповідно, тоді як у менш розвинених країнах, таких як Молдова (12 430 доларів), вона становить лише 70,2 року.

Цікавим виявилося дослідження смертності від раку як маркера якості життя. Аналіз даних за 2019 рік (до впливу пандемії COVID-19) показав, що в країнах із вищим рівнем життя частка смертей від онкології в загальній структурі вища, ніж від серцево-судинних захворювань. Наприклад, у Японії рак спричиняє 30,8% смертей, у Франції — 28,1%, тоді як в Україні цей показник становить лише 13,5%, поступаючись хворобам серця (67%). Це пояснюється тим, що в розвинених країнах люди доживають до старшого віку, коли ризик онкології зростає, на відміну від країн із нижчим рівнем QoL, де переважає передчасна смертність від інших причин.

Вчені виокремили три групи європейських країн для аналізу вікової специфіки онкологічної смертності: «старі демократії» (як Франція чи Німеччина), країни колишнього соцтабору, що приєдналися до ЄС (Польща, Чехія), та пострадянські країни (Україна, країни Балтії). У першій групі пік смертності від раку припадає на вік 85+ (за винятком чоловіків у Німеччині — 80−84 роки), у другій — на 65−74 роки для чоловіків і до 85+ для жінок, а в третій — на 60−69 років із різким спадом після 70 для чоловіків через меншу чисельність старшого населення. Наприклад, у країнах Балтії розподіл смертності нагадує центральноєвропейський, але зміщений на 5−10 років раніше, тоді як в Україні та Молдові криві смертності різко падають після 70 (чоловіки) та 80 (жінки) років.

Дослідження підкреслює, що підвищення якості життя не завжди знижує смертність від раку. Навпаки, зростання добробуту збільшує частку онкологічних смертей у структурі, але ці смерті настають пізніше, що позитивно впливає на загальну тривалість життя. Так, у розвинених країнах рак дедалі частіше переважає над серцево-судинними захворюваннями як причина смерті. В Україні ж, де ВНД на душу населення становить 14 560 доларів, а тривалість життя — 73,9 року, структура причин смерті свідчить про нижчий рівень QoL порівняно з країнами Західної Європи.

У висновках Лібанова та Гладун зазначають, що якість життя, зокрема добробут і освіта, є ключовими факторами, які формують режим смертності населення. Хоча зростання QoL може підвищувати частку онкологічних смертей, воно сприяє відтермінуванню цих випадків, що в перспективі підтримує зростання населення та людського капіталу. Вчені наголошують на потребі подальших досліджень впливу соціально-економічних систем на здоров’я, особливо в контексті України, де війна та економічні виклики ускладнюють динамічний аналіз. Ця робота відкриває нові перспективи для розуміння демографічних процесів і розробки стратегій підвищення рівня життя.