Інтернет-технології впливають на LGBTQ+ молодь

Нове дослідження, опубліковане в «Handbook of Children and Screens» у 2025 році, розкриває складний вплив інтернет-технології на життя молоді, яка ідентифікує себе як лесбійки, геї, бісексуали, трансгендери, квір або належить до інших сексуальних і гендерних меншин (ЛГБТК+).

Автори дослідження проаналізували, як цифрові платформи одночасно створюють ризики й надають унікальні можливості для цієї групи. Їхня робота ґрунтується на систематичних оглядах, емпіричних даних і наявних дослідженнях, таких як звіт Pew Research Center 2022 року та систематичний аналіз кібербулінгу Abreu та Kenny 2018 року.

У США та інших розвинених країнах молодь віком 13–17 років активно використовує інтернет-технології: 46% американських підлітків перебувають онлайн «майже постійно», а доступ до мобільних пристроїв мають майже всі. ЛГБТК+ молодь, за даними авторів, може бути навіть активнішою в цифровому просторі, ніж їхні гетеросексуальні та цисгендерні однолітки. Наприклад, дослідження Nagata et al. (2023) виявило, що сексуальні меншини проводять у середньому на 3,72 години більше часу за екранами щодня, ніж гетеросексуальні підлітки. Ця активність зумовлена як пошуком підтримки, так і втечею від дискримінації, з якою вони стикаються в реальному житті — вдома, у школах чи громадах.

Одним із ключових ризиків є кібербулінг. Систематичний огляд 2018 року показав, що 10,5–71,3% ЛГБТК+ молоді стають жертвами онлайн-цькування, що призводить до депресії, суїцидальних думок, ізоляції та зниження академічної успішності. Гендерно-різноманітна молодь (трансгендери, гендерно-неконформні особи) перебуває в зоні особливого ризику через підвищену вразливість до онлайн-харасменту. Дослідження також вказують на зв’язок між компульсивним використанням інтернету, самотністю та інтерналізованою гомофобією серед ЛГБТК+ підлітків, як зазначили DeLonga et al. (2011). Водночас молоді люди з сексуальних меншин можуть частіше виступати й агресорами в кіберпросторі, що потребує додаткового вивчення ролей у таких взаємодіях.

Інший аспект — використання дейтинг-застосунків і порнографії. Для молодих геїв ці платформи можуть сприяти сексуальним і субстанційним ризикам, хоча модальність знайомств (онлайн чи офлайн) менш важлива, ніж схильність до ризикованої поведінки. Попри це, порнографія для ЛГБТК+ молоді слугує не лише розвагою, а й інструментом для сексуальної освіти та самопізнання, хоча проблематичне використання залишається рідкістю порівняно з не-ЛГБТК+ однолітками.

Проте інтернет-технології відкривають і значні можливості. Для багатьох ЛГБТК+ підлітків цифровий простір — це безпечне місце для самовираження, пошуку спільноти та доступу до інформації про сексуальне здоров’я, якої бракує в традиційній освіті. Гендерно-різноманітна та сільська молодь особливо активно використовує онлайн-платформи, щоб подолати ізоляцію та знайти підтримку. Соціальні медіа, стрімінгові сервіси, як-от Netflix із серіалом «Heartstopper», та контент від інфлюенсерів надають автентичні наративи, що сприяють формуванню ідентичності та відчуттю приналежності. Дослідження Ybarra et al. (2015) підкреслює, що ЛГБТК+ молодь частіше сприймає онлайн-друзів як емоційно підтримуючих порівняно з офлайн-однолітками.

Автори наголошують на потребі подальших досліджень. Наприклад, недостатньо вивчені цифрові мікроагресії — щоденні прояви дискримінації в онлайн-просторі, які можуть мати психофізіологічні наслідки. Також бракує даних про досвід ЛГБТК+ молоді з етнічних чи расових меншин, а також тих, хто перебуває в бездомності чи системі опіки. Окремої уваги потребують цифрові інтервенції: 76% ЛГБТК+ молоді віддають перевагу онлайн-чату чи текстовим повідомленням для кризової підтримки, але спеціалізованих програм, як-от AFFIRM чи Q Chat Space, досі замало.

На основі аналізу вчені пропонують рекомендації. Дослідникам варто розширити цифрові методології, використовуючи онлайн-інструменти для збору даних і змішані методи для глибшого розуміння впливу ICT. Політики й технологи мають уникати надмірного регулювання, яке може обмежити доступ ЛГБТК+ молоді до ресурсів чи «аутити» їх перед сім’ями. Освітянам і надавачам послуг радять інтегрувати цифрову грамотність у роботу з молоддю, щоб підвищити їхню безпеку та компетентність у цифровому світі.

Дослідження Лорен Б. Макінрой з Університету штату Огайо, Кетрін Макапагал з Північно-Західного університету, Олівер В. Дж. Бір з Університету Плімуту та Клер Койн з Дитячої лікарні Енн і Роберта Х. Лурі в Чикаго підкреслює двоїсту природу інтернет-технології для ЛГБТК+ молоді: від ризиків кібербулінгу до можливостей для самореалізації. Воно закликає до комплексного підходу — від наукових досліджень до практичних рішень, — щоб цифровий простір став безпечнішим і підтримуючим середовищем для цієї вразливої групи.