Як календарі поклали початок астрономії

Кожен знає, що доба — це час, за який Земля здійснює один оберт навколо своєї осі відносно Сонця, а рік — час повного обертання навколо зірки. Проте на цьому простота закінчується.

Якщо помножити 365 днів на 24 години, вийде 8760 годин. Але, як кавова гуща на дні чашки, залишається зайвих 5 годин 48 хвилин і 45,2 секунди. Саме тому кожні чотири роки додають 29 лютого.

Місячний місяць від повні до повні або від молодика до молодика становить у середньому 29 днів 12 годин 44 хвилини і 2,9 секунди. Знову виникає залишок — близько 13 годин на рік. Місяць рухається еліптичною орбітою, іноді віддаляючись на відстань, що перевищує найближчу точку на три-чотири діаметри Землі. Через це тривалість місячного місяця може відрізнятися приблизно на сім годин від року до року. Суперповня — це просто повний місяць, коли він перебуває ближче до Землі.

Що було б, якби доба, місяць і рік поєднувалися так само точно, як шестерні механізму: 24 години, 30 днів і 360 днів, а Місяць рухався ідеальним колом? Саме через ці залишки та еліптичну траєкторію комусь довелося ретельно вивчати рух Сонця, Місяця та зірок, борючись із складними обчисленнями. Так і народилася астрономія.

Наприкінці минулого року закордонний дослідник відвідав Корейський інститут астрономії та космічних досліджень, щоб представити результати спостережень екзопланет за допомогою космічного телескопа Джеймса Вебба. Дослідження зафіксувало сигнали зменшення світла, коли так звані суперземлі та міні-нептуни з масою від 1,2 до 9,6 маси Землі проходили перед своїми зірками.

Ці світи нагріваються до екстремальних температур — від умов смаження риби до розплавленої лави. Ймовірність життя там мізерна. Їхній рік триває від півтора дня до 17 днів, оскільки вони обертаються дуже близько до зірок. Багато з них, імовірно, перебувають у припливному захопленні, коли період обертання збігається з орбітальним, тож доба дорівнює року.

У місцях, де годинники та календарі збігаються, життя, мабуть, також відповідно простіше.