Як молочна сироватка може зменшити харчові відходи

Нові дослідження, проведені в Австралії, відкривають перспективи для молочної промисловості, пропонуючи інноваційні шляхи використання сироватки — побічного продукту виробництва сиру, який досі залишався одним із найбільших джерел харчових відходів у країні. Сироватка, що утворюється як рідина після згортання молока та відціджування під час виготовлення сиру чи йогурту, становить значну частину відходів молочного сектору, який, за даними Dairy Australia, відповідає за приблизно 14,9% усіх харчових втрат в австралійській продовольчій системі. Приблизно половина цих відходів припадає саме на сироватку, що робить її перероблення ключовим напрямком для зменшення екологічного впливу галузі.

Джек Хетерінгтон, дослідник Центру глобальних продовольчих ресурсів Університету Аделаїди, зазначає, що хоча існують численні високовартісні способи повторного використання сироватки — наприклад, виготовлення білкових порошків, алкогольних напоїв, таких як пиво чи горілка, комбучі або кулінарних основ, — молочна промисловість Австралії поки що не повною мірою скористалася цими можливостями. У своєму звіті, підготовленому в рамках змішаного дослідження за підтримки Університету Аделаїди, Кооперативного дослідницького центру з боротьби з харчовими відходами та національного наукового агентства CSIRO, Хетерінгтон провів інтерв’ю з великими та малими виробниками сиру по всій країні, щоб з’ясувати, куди спрямовується їхня сироватка та які фактори впливають на рішення щодо її перероблення.

За словами Хетерінгтона, лише невелика кількість виробників сиру, незалежно від масштабів виробництва, впровадили інноваційні технології та бізнес-моделі для перероблення сироватки у продукти з високою доданою вартістю. Більша частина галузі повільно адаптується до таких практик через відсутність чітких стимулів, специфічні бар’єри та недостатню підтримку умов для змін. Проте дослідник переконаний, що потенціал для широкомасштабних змін у короткий термін є значним, особливо якщо спільні зусилля отримають належну підтримку.

У ході дослідження Хетерінгтон виокремив чотири потенційні бізнес-моделі та стратегії співпраці для зменшення відходів сироватки. Перша модель передбачає внутрішню переробку, коли виробники самостійно перетворюють сироватку на нові продукти. Друга — партнерство з третьою стороною, коли сироватку продають чи передають іншому підприємству для обробки. Третя модель — спільні підприємства, де виробники об’єднуються для досягнення масштабу та спільного використання інфраструктури перероблення. Четверта — використання фокусних компаній, коли існуючі переробники сироватки приймають її від інших сироварів, збільшуючи обсяги виробництва та зменшуючи відходи. Усі ці підходи, як зазначає Хетерінгтон, мають спільну мету: перетворити відходи на цінний продукт.

Дослідник наголошує, що виробники, які вже переробляють сироватку, могли б розширити свою діяльність, приймаючи сироватку від сусідніх сироварень. Це не лише продемонструвало б лідерство в галузі, а й зменшило відходи та створило додаткові джерела доходу. Один із прикладів, який він навів, — підприємство, що заробляє більше на сироватці, ніж на сирі, що свідчить про значний економічний потенціал такого підходу. Для роздрібних мереж, таких як супермаркети, зміна політики закупівель на користь продуктів на основі сироватки також могла б стимулювати трансформацію галузі. Споживачам же Хетерінгтон радить звернути увагу на такі продукти, щоб підтримати зусилля з підвищення сталості.

Однак шлях до широкого впровадження цих практик не обходиться без перешкод. Регуляторні бар’єри, такі як податки на алкоголь чи жорсткі норми безпеки харчових продуктів, можуть ускладнювати перероблення сироватки. Водночас інші заходи, як-от штрафи за відходи, навпаки, стимулюють зміни. Хетерінгтон вважає, що спрощення регуляторних процедур могло б полегшити виробникам та іншим секторам використання цих можливостей.

Перехід до економіки замкненого циклу, де сироватка перетворюється з відходів на ресурс, може принести економічні вигоди для галузі та дозволити виробляти більше з меншими затратами. Для цього потрібні нові форми співпраці між підприємствами, а також відповідні стимули, які допоможуть подолати бар’єри та інвестувати в інновації. Проблема харчових втрат і відходів залишається складною та динамічною, і хоча єдиного рішення не існує, комплексний підхід, який поєднує технології, бізнес-стратегії та підтримку на державному рівні, може стати ключем до успіху. Дослідження Хетерінгтона підкреслює, що сироватка — це не просто відходи, а невикористаний ресурс, який може змінити майбутнє молочної промисловості Австралії.