Як політична наука досліджує поведінку спільноти ЛГБТК+

Сфера політичної науки в Сполучених Штатах поступово відкриває нові горизонти, звертаючи увагу на теми, які раніше залишалися поза межами її інтересів. Однією з таких тем є політична поведінка представників ЛГБТК+ спільноти.

У статті Патріка Джей Егана, професора Нью-Йоркського університету, опублікованій у спеціальному випуску журналу «PS: Political Science and Politics», підкреслюється важливість вивчення цієї групи як активних суб’єктів політики, а не лише об’єктів законодавчих чи суспільних дискусій.

Дослідження спирається на дані масштабного опитування Cooperative Election Study, проведеного у 2022 році, яке охопило 45 240 респондентів, з них 5 213 ідентифікували себе як ЛГБТК+. Ця вибірка стала основою для аналізу політичних уподобань, рівня залученості та соціального становища цієї спільноти.

Автор наголошує, що історично політична наука довго ігнорувала ЛГБТК+ питання. Перші згадки про гомосексуальність у провідному журналі American Political Science Review з’явилися лише у 1960-х роках, а термін «права геїв» — у 1987 році. Значний прорив стався завдяки Кену Шерріллу, який ще у 1973 році представив на щорічних зборах Американської асоціації політичних наук перше емпіричне дослідження політичної поведінки геїв у Нью-Йорку. Відтоді минуло пів століття, але лише нещодавно вчені отримали інструменти для масштабних кількісних досліджень, таких як опитування Cooperative Election Study. Цей проєкт, який щорічно проводить фірма YouGov, пропонує репрезентативні дані завдяки великій кількості респондентів і питанням про сексуальну орієнтацію та гендерну ідентичність, доданим з 2016 року.

Результати аналізу виявилися несподіваними. Всупереч стереотипам, ЛГБТК+ американці не демонструють вищого рівня політичної активності порівняно із середнім громадянином. Їхня участь у виборах, знання політичних фактів чи інтерес до політики не перевищують загальнонаціональні показники. Водночас вони мають чітко виражені ліберальні погляди: середній показник консерватизму у цій групі становить лише 30-й процентиль, що робить їх більш прогресивними за більшість інших соціальних груп, за винятком агностиків та атеїстів. Ця ідеологічна позиція поєднується з низьким рівнем релігійності, що також вирізняє їх на тлі американського суспільства.

Ще одним важливим висновком стало те, що ЛГБТК+ люди не мають вищого соціально-економічного статусу, як часто вважають. Їхній рівень освіти, доходів та фінансової стабільності близький до середнього по країні. Проте стан здоров’я цієї групи викликає занепокоєння: за самооцінками фізичного та психічного добробуту вони посідають найнижчі позиції серед усіх досліджених груп.

Це може бути пов’язано з соціальною стигматизацією чи обмеженим доступом до якісної медичної допомоги, хоча дослідження не заглиблюється у причини. Такі диспропорції між політичними перемогами, як легалізація одностатевих шлюбів, і реальним покращенням життя підкреслюють потребу в подальших дослідженнях.

Еган також порівнює ЛГБТК+ спільноту з іншими групами за расовими, етнічними та релігійними ознаками, створюючи своєрідну «політичну мапу» США. На цій мапі ЛГБТК+ люди займають віддалену позицію через свою ліберальність і низький рівень ресурсів та залученості. Це може ускладнювати пошук союзників у політичній боротьбі, адже навіть серед традиційних партнерів Демократичної партії, таких як афроамериканці чи латиноамериканці, переважають більш консервативні культурні цінності. Така ізоляція на політичному ландшафті ставить перед спільнотою унікальні виклики.

Дослідження також розкриває різноманітність усередині самої ЛГБТК+ спільноти. Наприклад, небінарні особи вирізняються як найбільш ліберальні, найменш релігійні та мають найгірший стан здоров’я. Натомість геї-чоловіки демонструють найвищий рівень політичної активності та соціально-економічного статусу в групі. Ці відмінності підкреслюють важливість не лише аналізу спільноти загалом, а й детального розгляду її окремих підгруп.

На думку автора, сучасні технології опитувань відкривають нові можливості для політичної науки. Великі вибірки дозволяють уникати упереджень, які були притаманні раннім дослідженням, коли респондентами часто ставали лише активісти чи люди з сильною груповою ідентичністю.

Сьогодні вчені можуть простежити, як ідентичність впливає на політичні дії, і порівняти ці дані з іншими соціальними групами. Еган закликає колег продовжувати цю роботу, вшановуючи спадщину Кена Шеррілла, який першим звернув увагу на ЛГБТК+ як на політичних акторів. Цей напрям досліджень обіцяє не лише збагатити науку, а й допомогти зрозуміти, як маргіналізовані групи знаходять своє місце у демократичному суспільстві.