Як собаки допомагають діагностувати хворих на муковісцидоз

У світі науки з’явилася нова зірка — золотиста лабрадорка на ім’я Джоді. На перший погляд, вона виглядає як звичайна дружелюбна собака, але її талант виходить далеко за межі типових собачих здібностей. Джоді належить до дедалі більшої групи медичних собак-детективів, яких тренують виявляти небезпечні бактерії в організмі людини. Її навички можуть стати справжнім проривом у догляді за людьми, хворими на муковісцидоз — генетичне захворювання, яке ускладнює життя мільйонам людей у всьому світі.

Дослідники з Імперського коледжу Лондона розпочали амбітний проєкт, який може переосмислити вислів «найкращий друг людини». Їхня мета — використати собак, таких як Джоді, для виявлення бактерій, зокрема Pseudomonas aeruginosa, що викликають серйозні інфекції у людей із муковісцидозом. Ця бактерія особливо небезпечна, оскільки часто виявляється стійкою до антибіотиків, що ускладнює лікування.

«Ми віримо, що Джоді та її колеги-собаки вказують на новий спосіб виявлення інфікованих людей, просто понюхавши їхній одяг, наприклад, шкарпетки чи сорочки,» — зазначила професорка Джейн Девіс, яка очолює проєкт. За її словами, такі собаки можуть стати незамінними помічниками в боротьбі з антибіотикорезистентністю та покращенні якості життя людей із муковісцидозом.

Муковісцидоз — це генетична хвороба, яка призводить до накопичення густого липкого слизу в легенях та інших органах. Цей слиз ускладнює дихання і створює ідеальні умови для розмноження бактерій. Завдяки новому класу ліків, відомих як модулятори, люди з муковісцидозом тепер живуть довше і почуваються краще, ніж будь-коли раніше. Проте ці препарати мають і зворотний бік: вони зменшують кількість слизу, який можна зібрати для аналізу, що ускладнює виявлення інфекцій у легенях. «Бактерії в таких пацієнтів тепер набагато складніше виявити, адже без достатньої кількості слизу вони не можуть відкашляти мокротиння, яке ми зазвичай використовуємо для перевірки,» — пояснила Девіс.

Саме тут на допомогу приходять собаки. Завдяки своєму надзвичайно гострому нюху вони здатні виявляти інфекції, нюхаючи одяг, шкіру чи навіть сечу пацієнтів. Такий метод не потребує відвідування лабораторії, що робить його зручним і потенційно революційним.

Ідея використання собак у медицині не є чимось абсолютно новим. Кілька років тому команда Девіс співпрацювала з британською благодійною організацією Medical Detection Dogs, щоб навчити собак розпізнавати Pseudomonas aeruginosa в лабораторних зразках. Під час експериментів собак заводили в кімнату, де на рівні їхнього носа розміщували різні бактеріальні зразки. Знайшовши цільову бактерію, собаки сідали — простий, але надзвичайно точний сигнал. «Ми довели, що в лабораторних умовах собаки здатні виявляти Pseudomonas. Тепер ми хочемо розширити цю роботу,» — розповіла Девіс.

Завдяки новому фінансуванню від LifeArc і Cystic Fibrosis Trust команда поглиблює співпрацю з Medical Detection Dogs. Їхня мета — навчити собак виявляти бактерії безпосередньо на людях, без використання лабораторних зразків. Цей підхід може мати значення не лише для хворих на муковісцидоз. Pseudomonas aeruginosa вражає й людей без цього захворювання, а традиційні методи її виявлення часто є дорогими, незручними чи недостатньо точними. Собаки можуть запропонувати більш доступну, комфортну та стабільну альтернативу.

Виявлення бактерій — це не лише про ранню діагностику. Деякі штами, включно з Pseudomonas, стійкі до антибіотиків, що робить їх особливо небезпечними. Якщо лікарі точно знатимуть, які бактерії присутні в організмі, вони зможуть призначити правильне лікування, уникаючи неефективних препаратів і не сприяючи розвитку антибіотикорезистентності. «Нам потрібно визначати бактерії з високою точністю, щоб пацієнти отримували правильні антибіотики,» — зазначила Девіс. «Інакше ми ризикуємо погіршити ситуацію з резистентністю.»

Антибіотикорезистентність уже зараз є глобальною проблемою, яка забирає близько мільйона життів щороку. Прогнози невтішні: у найближчі роки ця цифра може зрости. Хоча ситуація з дітьми до п’яти років поступово покращується, смертність серед людей старше 70 років зросла на 80% з 1990 року. «У боротьбі з антибіотикорезистентністю нам знадобиться вся можлива допомога, і собаки, такі як Джоді, можуть стати ідеальними союзниками,» — додала Девіс.

Медичні собаки вже зараз перебувають на передовій нової хвилі в охороні здоров’я. Хоча вони навряд чи повністю замінять лабораторних техніків у найближчому майбутньому, їхня роль може стати частиною ширшої стратегії раннього виявлення інфекцій, точного лікування та захисту вразливих груп населення. Джоді та її чотириногі колеги не просто нюхають шкарпетки — вони рятують життя, крок за кроком змінюючи підхід до діагностики. Цей проєкт є прикладом того, як наука може поєднувати інновації з природними здібностями, відкриваючи нові горизонти в медицині.