Як управління персоналом може реформувати охорону здоров’я в Україні — дослідження

В умовах стрімких змін у системі охорони здоров’я України вчені звернули увагу на те, як ефективне управління кадровими трансформаціями може стати ключем до покращення якості медичних послуг. Дослідження, опубліковане в «Одеському медичному журналі» № 6 (191) за 2024 рік, показує, що правильна організація роботи персоналу в закладах охорони здоров’я здатна не лише підвищити ефективність їхньої діяльності, але й допомогти адаптуватися до викликів, таких як пандемії чи війни.

Сьогодні заклади охорони здоров’я в Україні стикаються з численними труднощами: від нестачі кадрів до необхідності модернізації робочих процесів. За даними Електронної системи охорони здоров’я, станом на 1 листопада 2024 року в країні працює 401 826 медичних працівників, з яких 41 183 — лікарі первинної ланки, а 312 767 — спеціалізовані фахівці. Порівняно з 2020 роком, коли загальна чисельність медперсоналу становила 268 333 особи, приріст склав 33,2%. Особливо помітне зростання кількості вузькоспеціалізованих медиків — на 69,87%.

Проте, попри ці позитивні зрушення, високий рівень плинності кадрів залишається серйозною проблемою, що частково пов’язана з міграцією висококваліфікованих спеціалістів як усередині країни, так і за її межі.

Дослідники наголошують, що управління змінами в кадровій сфері — це не просто реакція на зовнішні обставини, а стратегічний підхід, який включає перегляд організаційної структури, робочих процесів і технологій. Наприклад, реструктуризація, як один із найпоширеніших методів, передбачає зміну підходів до управління персоналом і потребує ретельної оцінки умов її впровадження. Важливо також пояснювати працівникам суть змін, адже це впливає на організаційну культуру та очікування медичного персоналу.

Особливу увагу вчені приділили якісним і кількісним характеристикам кадрового потенціалу. До кількісних відносять чисельність працівників, їхній віковий склад, показники плинності та продуктивності. Якісні ж аспекти охоплюють рівень професійної підготовки, інтелектуальні здібності, лідерські навички та здатність до стратегічного мислення. Ці показники дозволяють не лише оцінити поточний стан справ, але й скоригувати кадрову політику для досягнення кращих результатів.

Ще одним важливим висновком стало те, що ефективне управління персоналом сприяє адаптації закладів охорони здоров’я до зовнішніх викликів, таких як вимоги ринку чи цифровізація медичних послуг. Наприклад, бурхливий розвиток технологій вимагає від медиків нових навичок, а від керівників — створення умов для їхнього навчання. Водночас соціальна мотивація працівників, розуміння їхньої ролі в команді та психологічна підтримка можуть значно покращити атмосферу в колективі й загальну продуктивність.

Дослідження також торкається практичних рекомендацій. Серед них — підвищення практичної підготовки медиків, оптимізація мережі університетських клінік за світовими стандартами, створення єдиного реєстру фахівців, що включатиме як державні, так і приватні заклади, а також удосконалення системи матеріального стимулювання. Ці кроки, на думку вчених, допоможуть не лише утримати кадри, але й підвищити конкурентоспроможність українських медиків на міжнародному рівні.

Цікаво, що навіть в умовах війни та економічної нестабільності кількість лікарів, які пройшли перепідготовку, зросла. Це свідчить про прагнення фахівців розвиватися, попри складні обставини. Проте автори зазначають, що без системного підходу до управління персоналом ці зусилля можуть залишитися марними.

Дослідження провели Вікторія Марічереда та Василь Лопушняк з Одеського національного медичного університету, а також Валентина Жуковська, Ігор Миколайчук і Марія Данилко з Державного торговельно-економічного університету в Києві. Їхня робота базується на аналізі даних Електронної системи охорони здоров’я, наукових праць і практичного досвіду управління в медичній сфері.