Як війна Росії в Україні отруює довкілля: екологічна катастрофа

Три роки тому Росія розпочала повномасштабну війну проти України, і кінця цьому конфлікту поки не видно. Навіть якщо бойові дії припиняться сьогодні, безпека для українців залишиться під загрозою через довгострокові наслідки війни для людей, дикої природи та довкілля. Наукові дослідження свідчать, що екологічні збитки, завдані війною, матимуть вплив на майбутні покоління, а масштаби цієї катастрофи вже вражають.

Лише за перший рік війни довкілля України зазнало збитків на суму 56,4 мільярда доларів (53,8 мільярда євро), за даними звіту, опублікованого на третю річницю конфлікту. Загальна сума збитків за три роки ще не підрахована, але очевидно, що вона значно зросла. Звіт також зазначає, що за цей період в атмосферу було викинуто 229,7 мільйона тонн CO2 внаслідок вибухів, пожеж та інших воєнних дій. Ці викиди лише погіршують глобальну кліматичну кризу, додаючи ще один вимір до трагедії.

Науковці активно досліджують, як руйнування ландшафтів, обстріли, лісові пожежі, вирубка лісів і забруднення впливають на дику природу та природні екосистеми України. Аналіз 2024 року, проведений американсько-українською дослідницькою групою під керівництвом професора-емерита Даніеля Григорчука з Інституту екологічної та професійної безпеки й епідеміології Іллінойського університету, показав, що 30% заповідних територій України зазнали негативного впливу. Команда побоюється, що окупація Росією Запорізької атомної електростанції та руйнування Каховської дамби призведуть до екологічних катастроф із довгостроковими наслідками. Повітря, вода і ґрунти забруднені хімічними речовинами у величезних масштабах, а 30% території країни всіяні мінами та нерозірваними боєприпасами.

Коли ці токсичні речовини проникають у ґрунт і підземні води, вони можуть передаватися людям через рослини, тварин і питну воду. Токсикологи попереджають, що поки невідомо, як саме довкілля впорається з таким забрудненням і які наслідки це матиме для здоров’я людини. Серед найнебезпечніших елементів у боєприпасах — вибухові речовини та важкі метали. Наприклад, тринітротолуол, більш відомий як TNT, є нітроароматичною сполукою, відомою своєю вибуховою силою. «Експерименти на щурах і мишах показали, що TNT токсичний», — зазначає Едмунд Мазер, директор Інституту токсикології при університетській клініці в Кілі, Німеччина. Він досліджує вплив боєприпасів, скинутих у Північне та Балтійське моря після Другої світової війни, де 1,6 мільйона тонн амуніції досі іржавіють.

Токсикологи виявили, що TNT, який вивільняється з цих боєприпасів, завдає шкоди морським організмам, порушуючи їхню здатність до розмноження, росту й розвитку. «Ми також знаємо з цих досліджень, що TNT та інші вибухівки є канцерогенними», — додає Мазер. Не менш небезпечними є важкі метали, такі як арсен і кадмій, які також мають канцерогенні властивості. «Особливо детонатори містять важкі метали, наприклад ртуть у формі фульмінату, що прискорює вибух TNT», — пояснює вчений. Ртуть, як важкий метал, пошкоджує нервові клітини і може спричинити вроджені вади у ненароджених дітей. Свинець має схожі ефекти, викликаючи розлади розвитку чи викидні.

Українські дослідники з Інституту ґрунтознавства та агрохімії імені Соколовського при Національній академії наук України вже фіксують тривожні зміни. Катерина Смірнова повідомляє, що зразки ґрунту з Харкова — одного з ключових районів бойових дій на сході країни — показують підвищені концентрації свинцю та кадмію. Її колега, мікробіолог Оксана Найдьонова, пояснює, що важкі метали негативно впливають на ґрунтові бактерії, пригнічуючи розвиток рослин і постачання мікроелементів. «Це призводить до фізіологічних дефектів і знижує стійкість рослин до хвороб», — зазначає вона.

Токсичні речовини не залишаються лише в ґрунті. За словами Мазера, TNT може переноситися вітром на значні відстані, а дощі здатні вимивати хімікати з глибших шарів землі. «Ці елементи можуть потрапити в поверхневі води, забруднюючи струмки, річки та озера», — попереджає він. Якщо тварини споживають ці речовини, вони потрапляють у харчовий ланцюг і зрештою стають небезпечними для людини як кінцевого споживача. У разі просочування хімікатів у підземні води питна вода також опиняється під загрозою. Рослини, такі як пшениця чи овочі, можуть увібрати ртуть та інші токсини, після чого ці речовини опиняться на наших столах.

Приклад України демонструє величезні масштаби руйнувань, спричинених війною. Збитки довкіллю вже перевищують 56,4 мільярда доларів, і це лише початкові оцінки. Команда Григорчука закликає досліджувати екологічні наслідки всіх збройних конфліктів і вживати ефективніших заходів для захисту довкілля під час воєн. Вони також наполягають на притягненні до відповідальності тих, хто завдає шкоди природі та розв’язує війни. Ця трагедія — не лише боротьба за території, а й війна проти самої природи, наслідки якої відчуватимуть ще багато поколінь.