Як жити довше і щасливіше: чому соціальні зв’язки такі важливі?

Соціальні зв’язки — це не просто приємне доповнення до життя, а ключовий фактор, який визначає наше здоров’я, щастя і навіть тривалість життя. Таку думку висловлює соціальна науковиця Кеслі Кіллам, яка присвятила свою кар’єру дослідженню людських взаємин. Її інтерес до цієї теми виник ще в студентські роки, коли вона провела особистий експеримент, виконуючи щодня акти доброти протягом 108 днів. Пізніше, у Гарвардській школі громадського здоров’я, вона шукала способи подолання самотності, а в компанії Verily, дочірньому проєкті Google, працювала над створенням ініціатив для зміцнення соціального здоров’я. «Я вперше почула термін ‘соціальне здоров’я’ під час досліджень у Стенфорді, коли розробляла додаток для підтримки людських зв’язків. Відтоді вся моя робота базується на цій ідеї», — розповідає Кіллам. Напередодні своєї промови на конференції WIRED Health вона пояснила, чому соціальне здоров’я має стати третьою опорою людського благополуччя поряд із фізичним і ментальним.

Традиційно здоров’я людини поділяли на фізичну та психічну складові. Проте Кіллам переконана, що соціальне здоров’я заслуговує на окреме місце в цій системі. «Зв’язки з іншими людьми мають величезний вплив на наше життя, але ми часто недооцінюємо їхню роль. Дані вражають: соціальна ізоляція настільки ж небезпечна, як регулярне куріння, надмірне вживання алкоголю, ожиріння чи малорухливий спосіб життя», — зазначає вона. У своїй книзі «Мистецтво і наука зв’язків» Кіллам наводить переконливі факти: брак соціальних контактів підвищує ризик інсультів, деменції та навіть передчасної смерті. За її словами, люди з недостатньою кількістю якісних відносин у два-три рази частіше помирають протягом наступного десятиліття, незалежно від стану їхнього фізичного чи психічного здоров’я.

Чому самотність так згубно впливає на організм? Одна з ключових теорій — це механізм буферизації стресу. «Самотність — це сигнал організму, подібний до голоду чи спраги, який попереджає, що нам бракує чогось важливого. Але коли вона стає хронічною, це призводить до проблем», — пояснює Кіллам. Постійна ізоляція підвищує рівень кортизолу, викликає запальні процеси та послаблює імунну систему. Наші тіла сприймають брак зв’язків як загрозу виживанню, адже люди — соціальні істоти, які залежать від взаємодії з іншими. Натомість міцні стосунки діють як природний антистресовий щит, заспокоюючи організм і допомагаючи справлятися з викликами.

Сьогодні стан соціального здоров’я людства Кіллам називає кризою громадського здоров’я. У 2023 році головний хірург США видав попередження про епідемію самотності, а Всесвітня організація охорони здоров’я створила спеціальну комісію з питань соціальних зв’язків. Серед причин цієї кризи вчена виділяє кілька факторів. По-перше, це парадокс сучасності: ми маємо більше можливостей для спілкування, ніж будь-коли, але ці контакти часто поверхневі. Технології та соціальні мережі, які мали б об’єднувати, нерідко стають замінниками справжньої взаємодії. «Мене турбує, що мільйони людей використовують штучний інтелект як субститут романтичного партнера чи друга. Інструменти мають доповнювати, а не замінювати людське спілкування», — наголошує вона.

Інші чинники включають культуру праці, яка змушує людей ставити кар’єру вище за стосунки, зростання кількості тих, хто живе наодинці, та високу мобільність — сучасні люди часто переїжджають, що ускладнює створення стабільних спільнот. Кіллам сама жила у 12 містах і трьох країнах, тож добре знає, як важко будувати міцні зв’язки в таких умовах. Не оминула вона й вплив пандемії COVID-19, хоча результати виявилися не такими катастрофічними, як можна було б очікувати. Дослідження показали, що попри початковий сплеск ізоляції, люди адаптувалися і почали більше цінувати стосунки. Цікаво, що громади з міцними соціальними зв’язками до пандемії — наприклад, у Бутані чи Данії — мали нижчі показники захворюваності та смертності від вірусу. Це доводить, що соціальне здоров’я — це ресурс, який потрібно розвивати заздалегідь.

Позитивні зміни вже помітні. Кіллам порівнює нинішній стан соціального здоров’я з ментальним здоров’ям 10–15 років тому: галузь стрімко розвивається. У школах з’являються програми для навчання молоді соціальним навичкам, міста інвестують у створення спільних просторів, а медики вдаються до «соціальних рецептів» — направлення пацієнтів до громадських груп, як це роблять у Великобританії в рамках стратегії Національної служби здоров’я. У 2020 році Кіллам заснувала некомерційну організацію Social Health Labs, яка підтримує локальні ініціативи через мікрогранти. «Щомісяця ми давали тисячу доларів людині з ідеєю об’єднати свою громаду. Це надихає: прості, але щирі проєкти повертають справжнє спілкування», — ділиться вона.

На думку Кіллам, майбутнє соціального здоров’я — за рухом, який змінить наше розуміння добробуту. Це не модні технології чи штучний інтелект, а реальні, автентичні зв’язки між людьми, які живуть поруч, але досі не знайомі. Саме в таких маленьких кроках криється сила, здатна подолати кризу самотності та зробити нас здоровішими і щасливішими.