ЄС планує розширити цензуру на кліматичну науку

Європейські чиновники обурені звинуваченнями американських офіційних осіб у практиці цензури. Проте нова доповідь, опублікована на початку цього року, демонструє плани Європейського Союзу щодо розширення контролю над інформацією, включаючи теми кліматичної та енергетичної науки.

Доповідь під назвою «Шкідливі екологічні програми та тактики» підготували організації EU DisinfoLab та Logically, які отримують непряме фінансування від Європейського Союзу. Автори дослідження аналізують, як кліматична дезінформація та маліформація стратегічно використовуються для підриву кліматичної політики в Європі, зокрема в Німеччині, Франції та Нідерландах.

У доповіді стверджується, що кліматична дезінформація вийшла за межі простого заперечення науки і перетворилася на інструмент для ширшої політичної та соціальної поляризації. Автори стверджують, що пряме заперечення зміни клімату замінюється наративами, зосередженими на «кліматичній затримці». Ці наративи часто визнають зміну клімату, але атакують здійсненність, вартість та справедливість запропонованих рішень. Наприклад, вони стверджують, що зелена політика призведе до банкрутства домогосподарств або знищення промисловості.

Дослідники виділяють чотири основні напрямки, які рухають ці програми. Перший — це так зване «конспірологічне середовище», яке включає недовіру до еліт та наративи про «глибинну державу», зокрема про «Великий перезапуск». Другий напрямок — культурна війна та партійний дискурс, який представляє кліматичні дії як авторитарний або елітарний проект. Третім елементом автори називають ворожі державні актори, зокрема значну участь мереж, пов'язаних з Росією, таких як Portal Kombat, які використовують локалізовані домени на кшталт Pravda DE для посилення суперечливого кліматичного контенту. Четвертий напрямок — це узгодженість з інтересами нафтової промисловості, хоча пряма корпоративна атрибуція часто залишається прихованою.

У Німеччині, наприклад, критикують Energiewende — програму енергетичного переходу, а також Закон про опалення будівель. У Франції простежуються зв'язки між кліматичною політикою та рухом «жовтих жилетів» або антиелітарними настроями. Тим часом у Нідерландах «азотну кризу» переформатували як «урядову крадіжку землі».

Європейські лідери переконані, що їхня політика не має нічого спільного з усіма невдачами, які відбуваються. На їхню думку, усе це провина непокірних громадян та їхніх дезінформаційних кампаній.

Автори доповіді закликають до рішучих інституційних дій та заходів на рівні платформ, щоб розглядати кліматичну дезінформацію як структурну загрозу та небезпеку для демократії. Вони стверджують, що це все потрібно зупинити.

Основна рекомендація полягає в тому, щоб Європейський Союз офіційно визнав кліматичну дезінформацію системним ризиком відповідно до Закону про цифрові послуги, який критики називають Законом про цифрову цензуру. Це змусить так звані дуже великі онлайн-платформи вживати проактивних заходів та проводити оцінку ризиків.

Автори також закликають до обов'язкового проведення аудитів алгоритмів та публічної звітності про модерацію контенту, зокрема кліматичного контенту. Настав час розправитися зі скептиками, стверджують вони.

Крім того, «незалежним дослідникам» пропонується надати доступ до деталізованих даних платформ для відстеження поширення цих наративів. Ще одна рекомендація передбачає маркування та обмеження охоплення «ідеологічної або спонсорованої» кліматичної дезінформації.

Автори також закликають до посиленого моніторингу операцій, пов'язаних з Росією та іншими ворожими державами, які використовують кліматичні дебати для послаблення демократичної стійкості Європейського Союзу.

Ще один запропонований крок для протидії «кліматичній дезінформації» — створення каналів звітності для організацій громадянського суспільства, так званих «довірених сигналізаторів», які повідомлятимуть регуляторам про скоординовану неавтентичну поведінку та шкідливі наративи.

Також пропонуються кампанії «попереднього розвінчування», спрямовані на проактивну освіту громадськості щодо тактик дезінформації до того, як вони з ними стикаються, особливо в сільських районах та серед робітничого класу з нижчим рівнем освіти, які часто стають мішенями таких кампаній.