Європейці мали темну шкіру 3000 років тому — дослідження

Нове дослідження, проведене групою вчених під керівництвом генетика Сільвії Гіротто з Університету Феррари в Італії, кидає світло на зовнішній вигляд древніх європейців та еволюцію їхньої пігментації. Результати, опубліковані 12 лютого на сервері препринтів bioRxiv, свідчать про те, що до Залізного віку, приблизно 3000 років тому, більшість мешканців Європи мали темну шкіру, темне волосся та темні очі. Ці риси залишалися домінуючими протягом десятків тисячоліть після прибуття перших Homo sapiens на континент. Лише згодом, у відносно недавній історії, світлі риси, такі як бліда шкіра, блакитні чи зелені очі та світле волосся, почали поширюватися серед європейського населення.

Дослідники проаналізували 348 зразків древньої ДНК, отриманих з археологічних пам’яток у 34 країнах Західної Європи та Азії. Найдавніший зразок, датований 45 000 роками тому, належить особі Усть-Ішим, виявленій у 2008 році в регіоні річки Іртиш у Західному Сибіру. Інший якісний зразок ДНК походить від особи SF12 зі Швеції, яка жила приблизно 9000 років тому. Однак багато старіших зразків виявилися сильно деградованими, тому вчені застосували метод «ймовірнісного фенотипічного висновку» та систему HIrisPlex-S, яка дозволяє передбачити колір очей, волосся та шкіри навіть за неповними генетичними даними.

Палеоантропологи вважають, що перші сучасні люди оселилися в Європі між 50 000 і 60 000 років тому, невдовзі після їхнього виходу з Африки. Оскільки ці перші європейці були генетично близькими до своїх африканських предків, їхній зовнішній вигляд характеризувався темною пігментацією, що залежала від сотень взаємопов’язаних генів. За словами Гіротто, навіть після того, як приблизно 14 000 років тому в Європі почали з’являтися гени, відповідальні за світлішу шкіру, волосся та очі, ці риси залишалися рідкісними і спорадичними аж до останніх кількох тисячоліть.

Дослідження показало, що частота людей з темною шкірою залишалася високою в різних частинах Європи аж до Мідного віку, який розпочався приблизно 5000 років тому. У деяких регіонах темна пігментація зберігалася навіть пізніше. Наприклад, відомий Чеддарський чоловік, який жив у Великобританії близько 10 000 років тому, мав темну шкіру, що підтверджується реконструкцією на основі його ДНК. Світлі очі, такі як блакитні чи зелені, почали з’являтися в Північній та Західній Європі між 14 000 і 4000 роками тому, хоча темне волосся та шкіра все ще переважали. Цікаво, що статистичний «сплеск» частоти світлих очей у цей період вказує на тимчасове зростання їхньої популярності, яке згодом зменшилося.

Гени, що відповідають за світлішу шкіру, ймовірно, з’явилися в Швеції приблизно в той самий час, що й світлі очі, але спочатку залишалися рідкісними. На думку вчених, світла шкіра могла стати еволюційною перевагою в умовах слабшого сонячного світла в Європі. Вона дозволяла синтезувати більше вітаміну D, необхідного для здоров’я кісток, зубів і м’язів. Однак світлий колір очей, як зазначає Гіротто, не мав очевидних еволюційних переваг. Його поширення могло бути результатом випадковості чи сексуального відбору, коли люди надавали перевагу партнерам із такими рисами.

Незважаючи на загальні тенденції, у дослідженні є винятки. Наприклад, генетичний аналіз 2024 року показав, що однорічний хлопчик, який жив у Європі 17 000 років тому, мав темну шкіру, темне волосся, але блакитні очі. Це свідчить про те, що комбінації рис могли варіюватися навіть на ранніх етапах. Карти розподілу пігментації шкіри в Євразії, складені дослідниками, демонструють поступовий перехід від темних до світлих відтінків від Палеоліту до Залізного віку, поділяючи кольори шкіри на три категорії: темний, проміжний і світлий.

Карлес Лалуеза Фокс, палеогенетик з Інституту еволюційної біології в Барселоні, який не брав участі в дослідженні, назвав результати несподіваними. За його словами, збереження генів темної пігментації в деяких європейців аж до Залізного віку є відносно недавнім явищем у генетичному контексті. Він додав, що хоча нове дослідження чітко простежує появу світлих рис, причини, чому вони стали еволюційною перевагою, досі залишаються недостатньо зрозумілими.

Ця робота підкреслює складність генетичної історії Європи та показує, як зовнішній вигляд її мешканців змінювався під впливом природного відбору, міграцій і випадкових факторів. Хоча дослідження ще не пройшло рецензування, воно вже викликало значний інтерес у науковій спільноті, відкриваючи нові горизонти для розуміння еволюції людини на континенті.