«Загублений світ» прихований мільйони років

На стику кордонів Венесуели, Бразилії та Гаяни височіє гора Рорайма — плато з майже вертикальними схилами, що здіймається на 2810 метрів над навколишньою саванною. Її часто огортають хмари, через що вершина нагадує острів, що ширяє в небі. Ця незвичайна природна формація, відома як тепуй, у перекладі з мови місцевих індіанців Пемон означає «будинок богів». Для Пемонів, корінного народу цього регіону, гора Рорайма є священною. За їхніми переказами, вона — це пень міфічного дерева, яке колись тримало всі фрукти й овочі світу, доки його не зарубав легендарний Макунайма, повідомляє International Business Times.

Проте вчені пропонують інше пояснення походження цього дива природи. Тепуї — унікальні геологічні утворення, характерні лише для Південної Америки, переважно Венесуели та західної Гаяни, де їх налічується понад сотню. За даними Геологічного товариства Лондона, історія Рорайми бере початок 1,8 мільярда років тому, коли величезні піщані дюни в цій місцевості поступово затверділи, утворивши масивний блок пісковику. Протягом наступних 1,5 мільярда років на поверхні пісковику накопичувалися інші породи, але приблизно 180 мільйонів років тому ці шари були змиті ерозією. Згодом вітер і вода вирізьбили з пісковику плато з крутими схилами, які ми бачимо сьогодні, а геологічні підняття підняли їх до сучасної висоти, зазначає Geology Science.

Ця ізоляція зробила вершину Рорайми справжнім «загубленим світом». За оцінками дослідників, екосистема плато розвивалася окремо від навколишнього регіону протягом 70–90 мільйонів років, що підтверджує дослідження 2012 року. Тут сформувалася унікальна флора і фауна, значна частина якої є ендемічною, тобто не зустрічається більше ніде у світі. Наприклад, за даними Всесвітнього фонду дикої природи, близько третини рослин на вершинах усіх тепуїв, включно з хижими рослинами та орхідеями, є унікальними для цих плато. Серед тварин також є рідкісні види, як-от чорна жаба Рорайма (Oreophrynella quelchii) чи птахи, що живляться нектаром. Ці організми процвітають завдяки кришталево чистим водоймам і потокам, які живлять водоспади, що спадають зі схилів тепуя, зокрема Кришталеву долину та водоспад Трьох точок.

Та чи справді екосистема Рорайми повністю ізольована? Дослідження 2012 року кидає виклик цій ідеї. Вчені проаналізували ДНК чотирьох видів деревних жаб, що мешкають на різних тепуях, і виявили, що ці види мали спільного предка лише 5,3 мільйона років тому. Це свідчить про те, що жаби, а можливо, й інші істоти, здатні пересуватися між вершинами та нижніми рівнями тепуїв. Такі міграції могли відбуватися завдяки природним шляхам або змінам клімату, що з’єднували ізольовані екосистеми в певні періоди історії.

Гора Рорайма приваблює не лише науковців, а й туристів, які прагнуть побачити її вражаючі краєвиди. Однак піднятися на вершину — непросте завдання. За інформацією Geology Science, сходження вимагає багатоденного трекінгу через складну місцевість, що включає густі джунглі, болота та круті скелі. Ті, хто долає цей шлях, отримують винагороду у вигляді неземних пейзажів: плоска вершина, оточена обривами, відкриває вид на безкраї хмари й саванну внизу. Водночас туризм ставить нові питання перед дослідниками: як зберегти крихку екосистему Рорайми від зовнішнього впливу?

Геологи й біологи продовжують вивчати це природне диво, адже багато аспектів формування тепуїв та еволюції їхніх екосистем залишаються загадкою. Наприклад, не до кінця зрозуміло, як саме вітер і вода створили настільки чіткі вертикальні схили чи як ендемічні види адаптувалися до суворих умов плато, де дощі є основним джерелом води, а ґрунти бідні на поживні речовини. Кожен новий експеримент чи знахідка додає шматочок до цієї складної пазлової картини, що охоплює мільярди років історії Землі.

Гора Рорайма — це не лише геологічний феномен, а й символ зв’язку між природою, наукою та культурою. Для Пемонів вона залишається духовним осередком, для дослідників — ключем до розуміння давньої історії планети, а для мандрівників — викликом і натхненням. Цей «будинок богів» продовжує розкривати свої таємниці, нагадуючи нам про багатство й крихкість природного світу.