Захист авторських прав на твори штучного інтелекту

Штучний інтелект дедалі частіше створює тексти, музику, картини й навіть програмне забезпечення, кидаючи виклик традиційним уявленням про авторство та інтелектуальну власність.

У багатьох країнах світу правові системи ще не готові відповісти на питання, хто має володіти правами на такі твори — машина, її розробник чи користувач. У цьому контексті вчені з Казахстану провели дослідження, яке аналізує міжнародний досвід і пропонує конкретні рішення для адаптації законодавства до реалій цифрової ери.

Сьогодні штучний інтелект здатен генерувати унікальні продукти, які важко відрізнити від людської творчості. Наприклад, програмне забезпечення від компанії Sony створило пісню «Daddy's Car», а проєкт «Next Rembrandt» відтворив стиль відомого художника за допомогою алгоритмів. У 2022 році картина, згенерована програмою Midjourney, навіть перемогла на мистецькому конкурсі в США.

Такі приклади ілюструють, як технології змінюють межі креативності, але водночас ставлять перед юристами складні запитання. Чи може машина бути автором? Як захистити ці твори від копіювання? І чи варто взагалі надавати їм правовий статус?

Дослідження показує, що в різних країнах підходи до цього питання суттєво різняться. У Великобританії закон про авторське право, дизайни та патенти вже визначає автора комп’ютерних творів як особу, яка зробила необхідні кроки для їх створення. Наприклад, програміст чи користувач, який запустив алгоритм, може претендувати на права. Цей підхід застосовується з 1980-х років і вважається одним із найбільш прогресивних. Натомість у Європейському Союзі наголошують на «інтелектуальній творчості автора», що передбачає участь людини та її особистий внесок. Судові рішення, такі як справа Infopaq, підтверджують, що без людського «дотику» твір не отримує захисту. У США позиція ще жорсткіша: авторство визнають лише за людьми, а продукти машин автоматично потрапляють у суспільне надбання.

Порівняльний аналіз показав, що британська модель дозволяє вважати автором людину, яка організувала процес створення, незалежно від того, чи це програміст, чи користувач. Такий підхід стимулюватиме інвестиції в технології, адже розробники отримають гарантії захисту своїх продуктів. Водночас він зберігає баланс, не надаючи машинам юридичного статусу, що могло б підірвати принципи авторського права.

Дослідники також розглянули альтернативні теорії. Наприклад, ідея «співавторства» людини та машини, яку вперше визнали в Індії для програми RAGHAV.