Западина Каліпсо: найглибша точка Середземномор'я стала звалищем

Середземне море, колиска цивілізацій та осередок унікального біорізноманіття, приховує у своїх глибинах тривожну таємницю. Нещодавнє дослідження, проведене міжнародною командою вчених, пролило світло на похмуру реальність антропогенного впливу навіть у найвіддаленіших і найменш доступних куточках морського басейну. Западина Каліпсо, найглибша точка Середземного моря, розташована в Іонічному морі на південний захід від Греції, виявилася не лише геологічним дивом, але й, на жаль, кінцевим пунктом призначення для величезної кількості людського сміття.

Вперше в історії пілотований глибоководний апарат (ГА) «Limiting Factor» здійснив занурення з науковою місією на дно западини Каліпсо, досягнувши глибини приблизно 5112 метрів. Ця експедиція, що стала можливою завдяки передовим технологіям глибоководних досліджень, мала на меті задокументувати стан морського дна в цій екстремальній зоні. Те, що побачили дослідники, шокувало: дно найглибшої середземноморської западини буквально вкрите відходами людської діяльності.

Протягом 43-хвилинного обстеження дна апарат «Limiting Factor» подолав відстань близько 650 метрів по відносно пласкому дну западини. За цей короткий час камери зафіксували 167 окремих об'єктів штучного походження. Аналіз зібраних візуальних даних, результати якого були опубліковані в авторитетному науковому виданні Marine Pollution Bulletin, показав приголомшливу щільність забруднення. Дослідники розрахували, що на обстеженій ділянці довжиною 850 метрів середня концентрація сміття становить 224 одиниці на гектар. У перерахунку на квадратний кілометр це дає жахливу цифру — приблизно 26 715 об'єктів. За словами авторів дослідження, це одна з найвищих концентрацій морського сміття, коли-небудь зафіксованих на таких великих глибинах у Світовому океані.

Аналіз складу виявлених відходів підтвердив домінування пластику, який становив майже 90% усіх задокументованих об'єктів. Переважна більшість пластикового сміття — це продукти одноразового використання: пластикові пакети, пляшки, одноразові стаканчики з кришками, поліетиленові мішки. Окрім пластику, на дні були виявлені також предмети зі скла, металу та паперу. Присутність паперових відходів, які відносно швидко розкладаються у морському середовищі порівняно з пластиком, свідчить про те, що забруднення западини є не лише історичною проблемою, але й продовжується відносно нещодавно.

Вчені визначили два основні шляхи потрапляння сміття на дно Каліпсо. По-перше, це перенесення легких відходів, зокрема пластику, океанічними течіями з прибережних районів. «Частина легких відходів, таких як пластик, надходить з узбережжя, звідки вони дрейфують у напрямку до западини Каліпсо, розташованої всього за 60 кілометрів», — зазначив Мікель Канальс, професор кафедри динаміки Землі та океану Університету Барселони та директор кафедри сталої блакитної економіки УБ, слова якого наводить Daily Mail. Пластикові предмети, що плавають на поверхні або у товщі води, поступово обростають мікроорганізмами, стають важчими і врешті-решт опускаються на дно, де їх можуть захоплювати придонні течії.

По-друге, дослідники виявили переконливі докази прямого скидання сміття з суден. Підводні відеозаписи показали лінійні скупчення сміття, що утворюють майже прямі «борозни» з нагромаджених відходів. Таке впорядковане розташування важко пояснити лише дією природних течій і воно чітко вказує на навмисне скидання сміття з кораблів, що проходили над западиною. Сама структура западини Каліпсо — довгий (близько 20 км) і вузький (близько 5 км) жолоб зі стрімкими схилами, пласким дном і відносно повільними придонними течіями (близько 2 сантиметрів на секунду) — створює ідеальні умови для акумуляції та захоронення сміття, перетворюючи її на своєрідну пастку для відходів.

Під час експедиції на обстеженій ділянці морського дна було помічено лише два види живих організмів — одну рибу родини довгохвостових (макрурусових), відомих як гренадери, та одну представницю ракоподібних. Така обмежена кількість морського життя, ймовірно, відображає природну бідність біологічного середовища на таких екстремальних глибинах, де панує високий тиск, повна темрява і низькі температури. Хоча це дослідження не встановлювало прямого впливу сміття на зафіксовані види (для цього потрібні додаткові дослідження), очевидно, що така кількість чужорідних об'єктів не може не впливати на глибоководну екосистему. Пластик може фізично пошкоджувати донні організми, слугувати субстратом для інвазивних видів, а також розпадатися на мікропластик, який потрапляє у харчові ланцюги, та виділяти токсичні хімічні речовини.

Подальший аналіз даних за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення підтвердив, що западина Каліпсо діє як ефективна пастка, що накопичує величезні обсяги відходів, які потрапляють туди як через перенесення течіями на великі відстані, так і внаслідок прямого скидання з суден. «На жаль, щодо Середземного моря, не буде помилкою сказати, що тут немає жодного чистого дюйма», — гірко констатує професор Канальс в інтерв'ю виданню El Correo.

Це відкриття є тривожним нагадуванням про масштаби проблеми забруднення Світового океану та про те, що людський слід досяг навіть найглибших і найвіддаленіших його куточків. Воно підкреслює нагальну потребу в рішучих діях на всіх рівнях — від індивідуальної відповідальності у зменшенні споживання одноразових товарів до впровадження суворіших міжнародних норм щодо поводження з відходами на суднах та покращення систем збору й переробки сміття у прибережних країнах.

«Необхідно докласти спільних зусиль між науковцями, комунікаторами, журналістами, ЗМІ, інфлюенсерами та іншими людьми, що мають соціальний вплив. Проблема існує, і вона має величезні масштаби, навіть якщо вона невидима безпосередньо. Ми не повинні про неї забувати», — закликає Канальс. Перетворення найглибшої точки Середземного моря на звалище — це яскравий симптом глобальної кризи забруднення пластиком, ігнорувати який людство більше не може собі дозволити.