Здатність людини витримувати екстремальну спеку значно нижча, ніж вважалося раніше

Нове дослідження, проведене Дослідницьким підрозділом фізіології людини та навколишнього середовища (HEPRU) Університету Оттави, підтвердило тривожні припущення: межі терморегуляції людини — нашої здатності підтримувати стабільну температуру тіла в умовах екстремальної спеки — суттєво нижчі, ніж вважалося раніше. Результати цього важливого дослідження нещодавно опубліковані в престижному науковому журналі «Proceedings of the National Academy of Sciences».

Дослідження, очолюване доктором Робертом Д. Мідом, колишнім старшим постдокторантом, та доктором Гленом Кенні, директором HEPRU і професором фізіології на факультеті медичних наук Університету Оттави, підкреслює нагальну потребу в розв'язанні проблем впливу кліматичних змін на здоров'я людей.

«Наше дослідження надає важливі дані, що підтверджують нещодавні припущення про те, що умови, за яких люди можуть ефективно регулювати температуру свого тіла, насправді набагато обмеженіші, ніж показували попередні моделі», — зазначає професор Кенні. «Це критично важлива інформація, оскільки ми стикаємося зі зростаючими глобальними температурами».

Використовуючи широко застосовувану методику термальних покрокових протоколів, доктор Мід та його команда піддали 12 добровольців різним умовам спеки та вологості, щоб визначити точку, в якій терморегуляція стає неможливою. Особливістю цього дослідження було те, що учасники поверталися до лабораторії для цілоденного перебування в умовах, які трохи перевищували їхню розрахункову межу терморегуляції. Учасники зазнавали екстремальних умов: 42°C з вологістю 57%, що відповідає індексу вологості приблизно 62°C.

«Результати були однозначними. Основна температура тіла учасників невпинно зростала, і багато з них не змогли завершити 9-годинний експеримент», — розповідає Мід. «Ці дані забезпечують перше пряме підтвердження ефективності термальних покрокових протоколів, які використовуються для оцінки верхніх меж терморегуляції вже майже 50 років».

Дослідження виявило, що багато регіонів світу незабаром можуть зазнати рівнів спеки та вологості, які перевищують безпечні межі для виживання людини. «Наші висновки особливо актуальні, враховуючи, що розрахункові межі терморегуляції все частіше включаються до великомасштабних кліматичних моделей», — пояснює Мід. «Вони також підкреслюють фізіологічне навантаження, якого зазнає організм під час тривалого перебування в умовах екстремальної спеки, що стає все більш поширеним явищем через зміни клімату».

Наслідки цього дослідження виходять далеко за межі академічної науки. Оскільки міста готуються до спекотніших літніх сезонів, розуміння цих меж може допомогти у формуванні політики охорони здоров'я та заходів громадської безпеки. «Інтегруючи фізіологічні дані з кліматичними моделями, ми сподіваємося краще прогнозувати та готуватися до проблем зі здоров'ям, пов'язаних зі спекою», — додає професор Кенні.

У той час як світ бореться з реаліями кліматичних змін, це дослідження має на меті започаткувати важливі дискусії про нашу безпеку та адаптивність у все більш екстремальних умовах навколишнього середовища. Вчені наголошують на необхідності переглянути наявні моделі прогнозування та стратегії адаптації до змін клімату, враховуючи нові дані про обмеження терморегуляції людини.

Дослідники також підкреслюють, що особливо вразливими до впливу екстремальної спеки є літні люди, особи з хронічними захворюваннями та жителі міських територій з явищем теплового острова. Для цих груп населення наслідки глобального потепління можуть бути особливо серйозними, що вимагає невідкладних заходів з боку урядів та міжнародних організацій.

Результати дослідження також вказують на необхідність переглянути нормативи та рекомендації щодо праці в умовах підвищеної температури, особливо для працівників, які змушені працювати на відкритому повітрі або в середовищах без належного кондиціонування. Як зазначають вчені, традиційні показники теплового навантаження можуть недооцінювати реальні ризики для здоров'я людей.

Дослідження Університету Оттави є важливим кроком до розуміння впливу кліматичних змін на здоров'я людини та розробки ефективних стратегій адаптації. Воно також підкреслює нагальність дій, спрямованих на зменшення викидів парникових газів та сповільнення глобального потепління, яке становить все серйознішу загрозу для людства в цілому.