Землетруси в Південній Америці впливають на льодовики Антарктиди

Українські вчені дослідили, як землетруси з різних регіонів Південної Америки впливають на стан льодовиків Антарктиди. Раніше вважалося, що головними причинами зменшення об'єму антарктичних льодовиків є кліматичні фактори, зокрема підвищення температури океанічних течій та повітряних мас. Однак нове дослідження демонструє, що геологічні явища, такі як землетруси, також відіграють значну роль у руйнуванні льодового покриву.

Дослідники проаналізували дані, отримані на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» під час 27-ї Української антарктичної експедиції 2022−2023 років. Вони вивчили вплив сейсмічних хвиль від землетрусів, що відбувалися в трьох основних сейсмічно активних зонах: Шетландській плиті, плиті Сендвіч та на межі плит Наска і Південноамериканської.

Особливу увагу приділили аналізу впливу перуанського землетрусу магнітудою 7,2, що стався 26 травня 2022 року. Завдяки значній відстані (5620 км) між епіцентром та станцією спостереження, різні типи сейсмічних хвиль — поздовжні, поперечні та поверхневі — прибували на острів Галіндез у різний час, що дозволило окремо вивчити вплив кожного типу хвиль на льодовики.

Дослідники виявили, що під час проходження поверхневих сейсмічних хвиль у льодовиках відбуваються об'ємні деформації стиснення-розширення, які призводять до утворення тріщин. Ці процеси фіксуються як високочастотні імпульси на сейсмічних записах. Подібні явища спостерігалися й раніше під час чилійського землетрусу 2010 року, коли міжнародні проєкти POLENET та AGAP зафіксували підвищену сейсмічну активність у льодовиках після проходження сейсмічних хвиль.

Автори дослідження зазначають, що поверхневі хвилі Релея та Лява можуть не лише викликати тріщини в льодовиках, але й підвищувати їхню рухливість та прискорювати відколювання айсбергів. Найбільший вплив мають поверхневі хвилі від перуансько-чилійських землетрусів.

Цікаво, що зафіксовані кріосейсмічні події (тріщини в льодовиках) мають схожі амплітудно-частотні характеристики, амплітуду коливань та тривалість, що свідчить про певні закономірності в реакції льодової маси на вплив сейсмічних хвиль.

Обмеженням дослідження є наявність лише однієї сейсмічної станції на станції «Академік Вернадський», що не дозволяє точно визначити просторове розташування виявлених кріосейсмічних подій. Для повноцінного вивчення впливу землетрусів на льодовики Антарктиди необхідна мережа з щонайменше трьох сейсмічних станцій.

Дослідження проводили Дмитро Гринь з Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна НАН України, Олександр Лящук та Юрій Андрущенко з Головного центру спеціального контролю НЦУВКЗ ДКА України, а також Юрій Отруба з Національного антарктичного наукового центру МОН України.