Жабу-жахіття ламає власні кістки заради кігтів для захисту

Гострі кігті волохатої жаби вперше помітили близько 1900 року, але лише на початку 2000-х років науковці з'ясували, як ці дивовижні земноводні їх виробляють. Коли волохатій жабі загрожує небезпека, вона навмисно ламає власні кістки пальців, які потім пробивають шкіру та утворюють кігті, схожі на котячі. Цими кігтями жаба може дряпати нападника. Не дивно, що вона отримала прізвисько жаба-жахіття.

Кігті рідко зустрічаються серед земноводних, і на відміну від тих, що є у ссавців, вони не мають кератинового покриття. Кігті жаби-росомахи також є тимчасовими, вони входять і виходять зі шкіри пальців. Чи є оголення кігтів активним процесом, тобто чи кістки повертаються назад всередину, коли жаба розслабляється, достеменно невідомо, але схоже, що жаби можуть активно створювати кігті, ламаючи власні кістки.

Дослідники, які працювали з жабами-росомахами, спостерігали, як вони використовують кігті під час поводження з ними. Жаби звиваються тілом і використовують свої кігті, щоб дряпати шкіру людини з метою нанесення порізів. І, судячи з усього, вони можуть бути досить жорстокими.

Дарелл у 1954 році надав перший звіт про поводження з живими особинами волохатої жаби і висунув більш імовірне припущення, що ці кігті призначені для захисту, оскільки вони можуть завдати глибоких кривавих ран людині, яка тримає жабу. Автори дослідження 2008 року підтвердили це твердження, посилаючись на камерунців, які полюють на цих жаб заради їжі, використовуючи довгі важкі списи або мачете, щоб вбити жаб, не торкаючись їх і не зазнаючи шкоди.

Таким чином, кігті жаби-жахіття виконують ту саму функцію, що й кігті багатьох ссавців, тільки з набагато більш брутальним походженням. І це не єдина риса, яка робить цих жаб схожими на росомах.

Жаби-жахіття також відомі як волохаті жаби через дивні м'ясисті нитки, які самці розвивають під час шлюбного сезону. Це не волосся, як на наших головах, а довгі нитки плоті, що містять кровоносні судини. Вони дозволяють жабам поглинати більше кисню через шкіру, коли настає час доглядати за потомством.

Можливо, саме той факт, що ця істота є земноводною, частково пояснює здатність жаб випускати кігті таким жорстоким способом. Адже ця група тварин має досить високі здібності до регенерації. Подібний брутальний підхід до самозахисту демонструє іспанський ребристий тритон, який мешкає на Іберійському півострові та в Марокко. Коли йому загрожує небезпека, він проштовхує свої ребра через шкіру.

Щоб посилити ефект, тритони також виділяють отруту через шкіру. Це означає, що коли агресор отримує подряпину від гострих зламаних ребер своєї жертви, він також отримує неприємну дозу токсину, яка має відбити у нього бажання продовжувати полювання. Колючий і отруйний одночасно? Краще триматися подалі від такої здобичі.

Здатність земноводних до таких екстремальних форм захисту демонструє неймовірне різноманіття еволюційних стратегій виживання у природі. Волохата жаба та іспанський ребристий тритон є яскравими прикладами того, як тварини можуть використовувати власне тіло як зброю у найбільш несподіваний спосіб.