Жертви скандалу з зараженою кров'ю у Британії не дочекаються компенсацій

Урядовий міністр Великої Британії Нік Томас-Сімондс визнав, що частина жертв скандалу із зараженою кров'ю помре, так і не отримавши належної компенсації. Про це він заявив під час спеціального засідання громадського розслідування того, що називають найгіршою катастрофою в історії Національної служби охорони здоров'я (NHS).

За оцінками, близько 30 000 пацієнтів у Великій Британії були інфіковані ВІЛ або гепатитом B і C після лікування забрудненим препаратом для згортання крові або переливання крові у 1970-х та 1980-х роках.

Томас-Сімондс погодився, що є «глибоко незадовільним» той факт, що лише 106 остаточних компенсаційних виплат було здійснено майже через рік після публікації викривальної доповіді щодо скандалу. «Я ніколи не вважатиму це задовільним, доки кожен не отримає належну компенсацію», — наголосив міністр Кабінету міністрів, додавши, що «метою має бути виплата коштів якомога швидше».

Фінальний звіт щодо скандалу, оприлюднений минулого року, встановив, що катастрофи можна було б значною мірою уникнути, якби органи охорони здоров'я свого часу ухвалили інші рішення. У документі зазначається, що було зроблено занадто мало для припинення імпорту забруднених препаратів крові з-за кордону в 1970-х та 1980-х роках, а також є докази приховування елементів скандалу.

Минулого місяця голова громадського розслідування сер Браян Лангстафф призначив два додаткові дні слухань після того, як отримав «лист за листом, електронний лист за електронним листом» із занепокоєннями щодо управління урядовою схемою компенсацій.

Канцлер казначейства Рейчел Рівз виділила 11,8 мільярда фунтів стерлінгів у останньому бюджеті для здійснення остаточних виплат жертвам та членам їхніх родин. Проте останні дані показують, що виплачено менше 1% від цієї суми — близько 97 мільйонів фунтів стерлінгів. Постраждалі від скандалу та деякі родичі загиблих також отримали серію менших проміжних компенсаційних виплат протягом останніх трьох років.

Одинадцять жертв та їхніх представників виступили з емоційними свідченнями перед аудиторією близько 300 осіб у Вестмінстері. Ендрю Еванс, голова групи кампанії «Заражена кров», заявив на слуханні, що багато жертв та їхніх родин почуваються «зрадженими та розчарованими». «Люди відмовилися від будь-яких очікувань щодо отримання чогось», — сказав він. «Вони втратили всю надію на справедливість, і ми не можемо продовжувати це ще довго».

Інші свідки критикували спосіб, яким зв'язуються з людьми та «запрошують» їх подавати заяви на остаточну компенсацію, порівнюючи це з «очікуванням виграшу в лотерею». Гарі Вебстер, хворий на гемофілію, який був інфікований ВІЛ та гепатитом С, будучи учнем школи Трелоарс у Гемпширі в 1970-х та 1980-х роках, зазначив, що «деякі люди не отримають своєї компенсації, і багато претензій помре разом з ними». «Це просто надто повільно, і люди не отримають справедливості, на яку вони заслуговують», — додав він.

За чинними правилами, якщо людина, інфікована ВІЛ або гепатитом B чи C, помирає до отримання повної компенсації, будь-яка остаточна виплата може бути передана їхнім родичам через спадщину. Однак компенсацію також можуть вимагати постраждалі від скандалу — партнер, брат чи сестра або батько дитини, наприклад — за окремий вплив на їхнє життя. І якщо вони помруть до того, як ця компенсація буде узгоджена, їхня претензія помре разом з ними і не може бути передана.

Управління з компенсації зараженої крові (IBCA), незалежний орган, створений для виплат жертвам скандалу, заявило, що очікує здійснення «основної частини» виплат інфікованим особам до кінця 2027 року, а більшості постраждалих, таких як члени сім'ї та опікуни, — до кінця 2029 року. Томас-Сімондс зазначив, що розглядає цей графік як «крайній термін», а не як цільовий показник. «Логіка полягає в тому, що можуть бути інші люди, які ще не звернулися на цьому етапі [для подання претензії]», — пояснив він. «Я завжди чітко говорив, що це абсолютні крайні терміни, і я очікую, що ці виплати прискоряться [у майбутньому]».