Зміна клімату перетворює мікропластик на небезпечніший забруднювач

Зростаюча кількість мікропластику вже становить загрозу для довкілля та здоров'я людини, але в умовах глобального потепління, яке спричиняє все більш екстремальні погодні явища, пластик перетворюється на ще небезпечніший забруднювач. Про це йдеться у новому дослідженні, автори якого закликають до термінових дій.

Зазвичай зв'язок між пластиком та зміною клімату розглядається через призму того, як пластик сприяє кліматичній кризі. Понад 98 відсотків пластику виробляється з викопного палива, а викиди парникових газів відбуваються на кожному етапі його життєвого циклу — від виробництва до утилізації. Проте набагато менше уваги приділяється тому, як сама зміна клімату посилює пластикове забруднення, розповсюджує його ширше та робить небезпечнішим.

Група науковців проаналізувала сотні досліджень та виявила численні докази того, що зміна клімату погіршує пластикове забруднення у воді, ґрунті, атмосфері та серед диких тварин. Результати аналізу опубліковано у журналі Frontiers in Science.

«Пластикове забруднення та клімат — це взаємопов'язані кризи, які посилюють одна одну», — зазначив провідний автор дослідження Френк Келлі, професор Імперського коледжу Лондона.

Зв'язки між цими явищами численні та складні. Підвищення температури, вологості та сонячного випромінювання руйнує пластик, роблячи його крихким та тріснутим, прискорюючи його розпад на дрібні фрагменти. Підвищення температури на 10 градусів Цельсія під час екстремальної спеки може подвоїти швидкість деградації пластику, зазначається у дослідженні.

Екстремальні шторми, повені та вітри також прискорюють розпад пластику, мобілізують його та розповсюджують ширше. Тайфуни в Гонконгу, наприклад, збільшили концентрацію мікропластику в пляжних відкладеннях майже у 40 разів, згідно з нещодавнім дослідженням.

У дивовижному повороті подій повені також можуть сприяти утворенню «пластикових каменів», які створюються, коли камені та пластик утворюють хімічний зв'язок та зливаються разом. Вони стають осередками генерації мікропластику.

Лісові пожежі, спричинені високими температурами та посухою, знищують будинки, офіси та транспортні засоби, викидаючи мікропластик та високотоксичні сполуки в атмосферу.

Окрім цього, існує мікропластик, який уже присутній у довкіллі. Морський лід захоплює та концентрує мікропластик під час формування, перетворюючись на сховище пластикового забруднення. Але з підвищенням глобальних температур та таненням морського льоду він може стати основним джерелом забруднення.

Зміна клімату також може робити пластик більш шкідливим, виявили дослідники. Мікропластик діє як «троянський кінь», переносячи такі речовини, як пестициди та вічні хімікати, які отримали таку назву через те, що не розкладаються легко у довкіллі. Вищі температури можуть допомагати пластику легше поглинати та вивільняти ці шкідливі забруднювачі, а також збільшувати його здатність вимивати шкідливі хімічні речовини, що містяться в самому пластику.

Коли дві кризи — пластикове забруднення та зміна клімату — стикаються, вплив на тварин, особливо морських, може бути значним. Дослідження коралів, морських равликів, морських їжаків, мідій та риб показали, що забруднення мікропластиком зробило їх менш здатними справлятися з підвищенням температури океану та закисленням океану, які спричинені зміною клімату.

Деякі тварини-фільтратори, як-от мідії, наповнюються мікропластиком та передають його своїм хижакам, просуваючи забруднення вгору по харчовому ланцюгу. «Вершинні хижаки, такі як косатки, можуть бути особливо вразливими», — зазначив співавтор дослідження Гай Вудворд, професор екології Імперського коледжу Лондона.

Дослідження пропонує численні рішення для подолання кризи, включаючи скорочення використання пластику, повторне використання та переробку, а також перепроектування продуктів та ліквідацію непотрібного одноразового пластику. Найбільшою надією на успіх було б юридично обов'язкова глобальна угода про пластик, спрямована на припинення забруднення. Однак роки переговорів не змогли призвести до будь-якої угоди, оскільки країни залишаються різко розділеними, особливо щодо необхідності встановлення обмежень на виробництво пластику.

Пошук рішень стає все більш терміновим, оскільки ситуація погіршуватиметься. Глобальне річне виробництво зросло у 200 разів між 1950 та 2023 роками і, за прогнозами, продовжуватиме зростати.

«Нам потрібно діяти зараз, оскільки пластик, викинутий сьогодні, загрожує майбутнім глобальним порушенням екосистем», — заявила Стефані Райт, авторка дослідження та доцентка Імперського коледжу Лондона.