Зміни клімату в Україні: вчені оцінили посушливість за 60 років


Дослідження Василя Затули показало зростання посушливості клімату України за 1961−2020 роки, наголошуючи на потребі адаптації сільського господарства.

Олешківський район, Херсонська область, Україна. Фото Alex P, Pexels
Олешківський район, Херсонська область, Україна. Фото Alex P, Pexels

Науковці з Київського національного університету імені Тараса Шевченка опублікували результати масштабного дослідження, яке аналізує зміни посушливості клімату України за останні шість десятиліть. Робота під назвою «Комплексна оцінка посушливості клімату України» підготовлена кандидатом географічних наук, доцентом кафедри метеорології та кліматології Василем Затулою. Стаття з’явилася в журналі «Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна» у лютому 2025 року, але базується на даних, зібраних до 2020 року. Дослідження стало важливим кроком у розумінні впливу кліматичних змін на регіональному рівні та їхніх наслідків для аграрного сектору.

Для оцінки посушливості клімату вчений використав комбінований індекс Пінна (PCI), який враховує температуру повітря та кількість опадів, а також запропонував його модифікацію (PCIₘ), що фокусується на теплому півріччі — з квітня по вересень. Цей підхід дозволив точніше оцінити умови, критичні для сільськогосподарських потреб, адже саме вегетаційний період є ключовим для формування врожаю. Аналіз охопив дані з 153 метеорологічних станцій по всій території України за два періоди: 1961–1990 та 1991–2020 роки. Це дало змогу простежити еволюцію кліматичних умов і виявити регіональні особливості.

Результати роботи свідчать, що середнє значення індексу PCI зросло з 39,9 у першому періоді до 40,5 у другому, що на перший погляд вказує на незначне покращення вологості. Проте детальний аналіз виявив суттєві проблеми з традиційним підходом. Найсухіші місяці року в Україні часто припадають на холодну пору — з жовтня по березень, коли потреба в зрошенні відсутня. Наприклад, у 1961–1990 роках найсухішим був жовтень для 38,6% станцій, а в 1991–2020 роках — лютий для 43,1%. Така невідповідність робить стандартний індекс менш ефективним для країн із помірним кліматом, на відміну від середземноморських регіонів, де він традиційно застосовується.

Саме тому Василь Затула розробив модифіковану версію індексу, яка враховує лише найсухіший місяць теплої половини року. За його даними, у 1991–2020 роках квітень став найсухішим для 86,3% станцій, порівняно з 67,3% у попередні три десятиліття. Це тривожний сигнал, адже початок вегетаційного сезону критично важливий для сільськогосподарських культур. Водночас вересень, який у 1961–1990 роках був найсухішим для 27,5% станцій, у пізніший період втратив цю позицію, що може позитивно вплинути на озимі культури.

Просторовий аналіз показав значні відмінності в розподілі посушливості. Найвищі рівні вологості зафіксовано в Українських Карпатах, де індекс PCIₘ сягає 90 і більше одиниць, та на північних височинах, таких як Волинська та Подільська. Натомість Причорноморська низовина та степовий Крим виявилися найбільш посушливими зонами з показниками на рівні 13–15 одиниць. Загалом клімат південніше 49-ї паралелі має тенденцію до аридності, тоді як північніше переважають дуже вологі умови.

Дослідження також виявило, що посушливість зростає швидше з півночі на південь, ніж із заходу на схід. Вертикальний градієнт індексу PCIₘ становить близько 6 одиниць на 100 метрів висоти, що підкреслює роль рельєфу в формуванні кліматичних умов. Моделі регресії показали, що абсолютна висота пояснює понад 60% варіацій індексу, а географічна довгота — ще 20%. Це свідчить про складну взаємодію природних факторів у формуванні посушливості.

Зміни індексу PCIₘ між двома періодами виявилися неоднорідними: від зниження на 33,4 одиниці в Карпатах до зростання на 4,2 одиниці на півдні Херсонщини. У 80,1% випадків індекс зменшився, вказуючи на посилення аридності. Вчений зазначає, що зміна на 2,5 одиниці вже є кліматично значущою, і на 47,7% станцій цей поріг був перевищений. Найсильніше погіршення спостерігається на заході, півночі та сході країни — регіонах, традиційно краще забезпечених опадами.

Ці висновки суперечать деяким попереднім прогнозам, які очікували загального зволоження клімату України до кінця XXI століття. Автор пояснює це обмеженнями традиційних методик і наголошує на необхідності вдосконалення інструментів аналізу. Його модифікація індексу Пінна може стати універсальним рішенням для країн із помірним кліматом, покращуючи порівнянність даних із субтропічними регіонами.

Зростання посушливості створює виклики для сільського господарства, особливо в умовах глобального потепління. Дослідження закликає до розробки державної кліматичної політики, спрямованої на адаптацію аграрного сектору, зокрема через ефективне управління водними ресурсами та впровадження систем зрошення. Воно також підтримує цілі сталого розвитку ООН, спрямовані на боротьбу з наслідками кліматичних змін.

DOI