Знахідка технологій неандертальців у Китаї піднімає важливі наукові питання


У провінції Юньнань на південному заході Китаю знайдено кам'яні знаряддя віком 50−60 тисяч років, які виготовлені за технологією Quina, раніше відомою лише з європейських стоянок неандертальців. Ця сенсаційна знахідка змушує науковців переглянути теорії про розвиток технологій у Східній Азії та можливі міграції первісних людей.

Ілюстративне зображення згенеровано ШІ, Freepik
Ілюстративне зображення згенеровано ШІ, Freepik

Час змінює наукові погляди, і неандертальці — яскравий тому приклад. Якщо раніше їх вважали примітивними істотами, то сьогодні ми знаємо про їхнє мистецтво, складні технології виготовлення клею, прикраси та інші свідчення високого інтелектуального розвитку. Однак нещодавня знахідка в Китаї поставила перед науковцями нову загадку, яка може переписати сторінки доісторії людства.

Археологи виявили в провінції Юньнань кам'яні інструменти, датовані 50−60 тисячами років тому, які «виглядають точнісінько як ті, що виготовлялися неандертальцями в льодовиковій Європі» за методикою, відомою як Quina. Це відкриття перевертає усталені уявлення, адже тривалий час вважалося, що населення Східної Азії цілком оминуло середній палеоліт у своєму розвитку.

Технологія Quina — це не просто приблизний стиль обробки каменю. Це особливий підпис майстерності. Такі знаряддя — товсті скребла з гострими краями та слідами багаторазової підправки — довго вважалися безпомилковою візитівкою неандертальців у Європі. Їхня поява у Східній Азії спантеличує науковців, адже вони знайдені на відстані 7−8 тисяч кілометрів від регіону, традиційно пов'язаного з цією технологією.

У науковій статті, опублікованій у Proceedings of the National Academy of Sciences, дослідники зазначають: «Знахідка комплексу літичних виробів типу Quina в Китаї не лише демонструє існування технології середнього палеоліту в регіоні, але також показує масштабні аналогії з поведінкою неандертальців у Західній Європі. Лонгтан (місце знахідки) суттєво розширює географічний розподіл цієї технічної поведінки в Східній Азії. Хоча її походження залишається нез'ясованим, розглядаються наслідки для розселення гомінідів у плейстоцені та адаптації до різноманітних екологічних умов.»

Виникає логічне запитання: чи могли ці віддалені популяції зустрітися? Один із авторів дослідження, Бен Марвік, не спекулює на цю тему, але зазначає: «Протягом середнього палеоліту існувало кілька видів людей, які могли виготовляти такі інструменти. Це могли бути сучасні люди, як ми. Але це могли бути й неандертальці. Враховуючи, що технологія Quina в Європі безпосередньо пов'язана з неандертальцями, це здається ймовірним. Але це також могли бути денисівці, вимерлий вид, подібний до сучасних людей, який існував у цей час у Сибіру, на Тибетському плато та в Лаосі, або навіть новий вид людини, якого раніше не бачили.»

Хто б не виготовляв і не використовував ці скребла Quina, вони демонстрували винахідливість і гнучкість у своїх технологіях, адаптуючись до мінливого середовища. Це свідчить про високі когнітивні здібності давніх людей та складність їхнього соціального життя.

За останні п'ятдесят років наше розуміння неандертальців кардинально змінилося. З примітивних істот у нашій уяві вони перетворилися на розумних і технологічно розвинених попередників, а нові відкриття, подібні до знахідки в Юньнані, лише підтверджують необхідність переглянути усталені теорії про еволюцію людини та розповсюдження технологій у доісторичному світі.

— За матеріалами Mind Matters