Знаменита «Трупна» квітка під загрозою через брак даних

Трупна квітка, або Amorphophallus titanum, — одна з найдивовижніших рослин у світі, що привертає увагу не лише своїм величезним розміром і рідкісним цвітінням, але й унікальним запахом, який нагадує гниле м’ясо. Цей аромат, що є еволюційним трюком для приваблення мух і жуків-гнойовиків, робить її об’єктом захоплення в ботанічних садах по всьому світу. Проте, як показало нове дослідження вчених із Північно-Західного університету та Чикаго Ботанічного саду, ця рослина перебуває під серйозною загрозою, і причина цього не лише в руйнуванні природного середовища чи змінах клімату, але й у несподіваному факторі — неповних історичних записах.

Дослідження, опубліковане в журналі Annals of Botany, виявило, що відсутність стандартизованих і послідовних даних про походження та розмноження трупних квіток у колекціях ботанічних садів і наукових установ значно ускладнює їх збереження. Вчені проаналізували родоводи приблизно 1200 рослин, що утримуються в 111 установах у Північній Америці, Азії, Австралії та Європі. Результати виявилися тривожними: 24% рослин виявилися клонами, а 27% — потомством від близькоспоріднених особин. Така ситуація свідчить про низьку генетичну різноманітність, що загрожує виживанню виду.

Олівія Муррелл, яка очолила дослідження, зазначає, що низька генетична різноманітність має серйозні наслідки. За її словами, інбридинг, або схрещування близькоспоріднених рослин, призводить до зниження життєздатності потомства. Наприклад, деякі установи повідомляли, що їхні рослини через інбридинг народжували альбіносів, які не могли фотосинтезувати через відсутність хлорофілу і гинули незабаром після цвітіння. Крім того, одноманітність генетичного матеріалу робить популяцію вразливою до хвороб і шкідників. Якщо всі рослини генетично схожі, поява нової хвороби може знищити цілу колекцію. Муррелл підкреслює, що проблема не в навмисному інбридингу, а в тому, що доглядачі рослин часто не мають повної інформації про їхнє походження через брак даних.

Трупна квітка — це не лише ботанічна цікавинка, але й складна для збереження рослина. Її насіння не можна ефективно зберігати в насіннєвих банках, оскільки воно втрачає життєздатність після висушування. Через це трупні квіти належать до так званих «виняткових рослин», які зберігаються виключно в живих колекціях ботанічних садів і дослідницьких центрів. Однак догляд за ними ускладнений низкою факторів. Жіночі та чоловічі квітки розпускаються в різний час, що робить природне запилення неможливим без людського втручання. До того ж рослина цвіте рідко — раз на 7–10 років, — а жіночі квітки залишаються життєздатними лише кілька годин. У таких умовах доглядачі змушені використовувати будь-який доступний пилок, що часто призводить до схрещування споріднених особин.

Для збору даних Муррелл зв’язалася з установами по всьому світу, отримавши інформацію у вигляді рукописних нотаток, списків і таблиць. Проте якість цих даних виявилася незадовільною. Багато установ не фіксували походження рослин, інформацію про батьків чи деталі їхнього розмноження. Особливо часто дані втрачалися під час переміщення рослин до нових локацій. За словами Муррелл, рослини переїжджали, але їхні записи залишалися позаду, що призводило до розриву в інформації.

Щоб перевірити свої висновки, дослідники провели молекулярно-генетичний аналіз 65 рослин. Результати підтвердили низьку генетичну різноманітність і високий рівень інбридингу в колекціях. Це особливо тривожно, якщо врахувати, що в дикій природі на острові Суматра, звідки походить трупна квітка, залишилося лише близько 162 особин. Зменшення чисельності в природі робить збереження живих колекцій критично важливим для виживання виду та його потенційного повернення в дику природу.

Дослідники наголошують, що вирішення проблеми лежить у покращенні ведення записів. Вони запропонували п’ять рекомендацій для ботанічних установ: документувати батьків і походження рослин, зібраних у дикій природі; стандартизувати дані в усіх колекціях; відстежувати батьківські рослини між установами; передавати дані разом із рослинами під час їхнього переміщення; а також узгодити термінологію для ведення записів. Ці кроки, на думку вчених, допоможуть підвищити генетичну різноманітність і забезпечити довгострокове збереження трупної квітки.

Це дослідження не лише підкреслює важливість ретельного документування для збереження рідкісних видів, але й слугує нагадуванням про крихкість біорізноманіття. Трупна квітка, попри свою екзотичну привабливість, стикається з реальними загрозами, які можна подолати лише завдяки спільним зусиллям науковців і доглядачів. Якщо нічого не зміниться, цей унікальний вид може опинитися на межі зникнення, і не лише в дикій природі, але й у колекціях, які покликані його захистити.