Зростання захворюваності на хворобу Лайма в Україні з 2000 по 2023 роки

Україна зіткнулася зі значним зростанням захворюваності на хворобу Лайма за останні два десятиліття, що підтверджують результати нового дослідження, опублікованого групою вчених із Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Робота під назвою «Хвороба Лайма в Україні у 2000−2023 роках» підготовлена командою мікробіологів — Орестом Золотухіним, Вірою Тріль, Анастасією Волковою та Юліаном Конечним.

Дослідження, проведене на базі кафедри мікробіології університету, охоплює аналіз офіційних даних Міністерства охорони здоров’я України за 23 роки та розкриває ключові тенденції поширення цієї небезпечної інфекції, яка передається через укуси кліщів роду Ixodes.

За період з 2000 по 2023 роки в країні зафіксовано 45 371 випадок хвороби Лайма, спричиненої бактеріями Borrelia spp. Середньорічна кількість випадків склала 1890, хоча показники суттєво коливалися — від 58 хворих у 2000 році до рекордних 5418 у 2018-му. У 2023 році зареєстровано 4911 випадків, а найвищий рівень захворюваності припав на цей же рік — 14,08 випадків на 100 тисяч населення. Для порівняння, у 2000 році цей показник становив лише 0,12. Дослідники зазначають, що зростання може бути пов’язане як із покращенням діагностики, так і з впливом соціально-політичних факторів.

Особливу увагу вчені звернули на два різкі сплески захворюваності. У 2015 році кількість випадків зросла на 110% порівняно з попереднім роком, що збігається з реорганізацією Державної санітарно-епідеміологічної служби. Другий пік припав на 2022 рік, коли почалася повномасштабна війна. Автори припускають, що вимушене переміщення населення з південних і східних регіонів могло сприяти поширенню інфекції. Водночас у 2020−2021 роках спостерігалося тимчасове зниження кількості випадків, ймовірно через карантинні обмеження, запроваджені у зв’язку з пандемією COVID-19.

Географічний аналіз показав, що хвороба Лайма нерівномірно вражає регіони України. Найбільше випадків зафіксовано в Києві — 7573 за весь період, що становить понад 500 хворих щорічно. Київська область посідає друге місце з 4137 випадками. Також високі показники мають Черкаська, Вінницька, Львівська та Дніпропетровська області, які разом із Києвом охоплюють 53,2% усіх випадків. У 2023 році до трійки лідерів за кількістю хворих увійшла Полтавська область, обігнавши до цього стабільно активний Донецький регіон, який втратив позиції після 2013 року.

Дослідження підкреслює чіткий контраст між міськими та сільськими територіями. Хоча третина населення України проживає в селах, 83,2% випадків хвороби Лайма припадає на міських жителів. У абсолютних цифрах це 35 815 хворих у містах проти 7237 у сільській місцевості за період 2010−2023 років. Такий розподіл відрізняється від сусідніх країн, наприклад, Румунії, де частка сільських випадків удвічі вища. Вчені пов’язують це з особливостями урбанізованих зон, де парки та зелені насадження стають осередками кліщів, а також із кращим доступом до медичної діагностики в містах.

Серед вікових груп найбільш уразливими виявилися дорослі, тоді як діти до 17 років становили лише 11,3% хворих. Найвищі показники серед неповнолітніх зафіксовано в Києві, Вінницькій та Київській областях. Дослідники відзначають, що кліщі Ixodes, основні переносники Borrelia, поширені по всій території України, але їхня щільність варіюється. Наприклад, у Львівській області у 2018−2019 роках кількість кліщів D. reticulatus досягала 119 особин на 1000 квадратних метрів, що корелює з високою захворюваністю в регіоні.

Дані для дослідження збиралися з офіційних звітів «Про окремі інфекційні та паразитарні захворювання», які базуються на формі № 058/о, обов’язковій для заповнення лікарями при підозрі на хворобу Лайма. Проте автори визнають обмеження: до 2010 року статистика не містила деталізації за регіонами, віком чи типом місцевості, а лабораторне підтвердження діагнозів не завжди доступне через відсутність централізованого обліку. Вплив війни, міграція птахів, які можуть переносити кліщів, та ризик для військових також залишаються недостатньо вивченими аспектами.

Порівняно з іншими країнами, Україна має нижчу захворюваність, ніж Польща, де до 2014 року показники були в 10−20 разів вищими, хоча після цього розрив скоротився до п’ятикратного. Натомість у Румунії рівень захворюваності вчетверо нижчий. Вчені припускають, що ці відмінності можуть бути зумовлені кліматичними умовами, відсотком зелених зон і соціально-економічними факторами.